Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Казьміруку Юрію Васильовича, який героїчно загинув 11.10.2024 року під час виконання бойового завдання. Його відвага, самопожертва та внесок у захист України заслуговують на найвищу державну нагороду.

Шановний пане Президенте!
Я, Казьмірук Альона Юріївна, громадянка України, звертаюся до Вас з глибокою повагою і проханням про присвоєння звання Героя України посмертно моєму Татові, Казьміруку Юрію Васильовичу, за його видатні заслуги перед Українською державою, безмежну відданість нашій Батьківщині, патріотизм, героїзм та самопожертву.
Мій Тато, Казьмірук Юрій Васильоич, народився 06.09.1982ріку в с.Червоний Перекоп ,Херсонської області. Він завжди був активним громадянином, який відчував глибоку відповідальність за долю своєї країни. Мій Тато , який, будучи хліборобом, проявив надзвичайну мужність та відвагу, ставши на захист України 11.07.2023р. в найважчі для нашої країни часи. Приймав участь у бойових діях на Куп’янському напрямку ,Харківської області. Де отримав бойову травму, після лікування, був перевединий до військової частини А0335. Де був направлений на Лиманський напрямок.Виконуючи бойове розпорядження командира ,військової частини . Загинув 11.10.2024 року,внаслідок скиду ВОГа, військами рф з квадрокоптера по позиції , поблизу с.Торське Лиманської міської територіальної громади Краматорського району, Донецької області. Його смерть була пов’язана із захистом суверенітету, територіальної ціності і недоторканості України.
Він ,завжди був для мене і для багатьох людей прикладом мужності, стійкості та гідності. Його особисті вчинки, навіть у найскладніші моменти, залишали глибокий слід у серцях оточуючих. Він ніколи не ставив свої інтереси вище інтересів країни, готовий був на самопожертву, щоб забезпечити мир і стабільність для своїх рідних і для всієї України.
Тато, заслуговує на визнання не лише за свою військову відвагу, але й за свій хліборобський труд, за своє вміння підтримувати та розвивати Україну навіть у найскладніші часи. Був не лише героєм на полі бою, але й людиною великого серця, який підтримував і допомагав кожному, хто потребував допомоги. Його подвиг і відданість залишили незабутній слід в серцях багатьох людей.
Ми, його родина, а також тисячі людей, які знали його, просимо присвоїти моєму Татові, Казьмірук Юрій Васильвич, звання Героя України (посмертно), як визнання його героїчного вчинку і величезного внеску в боротьбу за незалежність нашої держави. Життя Тата — це приклад незламної сили духу, честі та гідності. Його смерть стала великим болем для нашої родини, але ми знаємо, що його подвиг залишиться в пам'яті наших нащадків. Він віддав своє життя за майбутнє України, за наше мирне і вільне життя.
Просимо Вас вшанувати пам'ять нашого Героя, присвоївши йому високе звання Героя України посмертно.
З повагою та вдячністю, донька Казьмірук Альона Юріївна.