Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, навіднику відділення морської піхоти військової частини А0216 Александрову Олексію Володимировичу, який хоробро захищав свою Батьківщину на передовій.
Народився Олексій 20 липня 1985 року у місті Єманжелинськ Челябинської області. Коли Олексію було всього два місяці, родина переїхала до Подільська, і саме це місто стало його справжнім рідним домом, де він провів усе своє свідоме життя. Навчався в першій школі (зараз це — сьомий ліцей), а після її закінчення вступив до Савранського професійно-технічного аграрного училища, де здобув спеціальність електрогазозварювальника. Протягом своєї трудової діяльності працював на різних приватних підприємствах міста за фахом. Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення, Олексій добровільно пішов до військкомату, керуючись життєвим девізом: «Неважливо, де я народився. У мене жовто-блакитне серце….», «Хто, якщо не я…». Через те, що він народився в росії, його відмовляли. Але він наполегливо продовжував писати заву за заявою – і його призвали. Після шестимісячного навчання в Морській академії він був направлений до лав Збройних Сил України, де воював на найгарячіших ділянках фронту — спочатку на Херсонщині, а потім на Донецькому напрямку.
Під час виконання бойового завдання, внаслідок стрілецького бою та ураження ворожим кулеметом 23.03.2023 року поблизу міста Мар’їнка Покровського району Донецької області, загинув. Перебуваючи в зоні активних бойових дій, Олексій ніколи не скаржився, що йому важко, переконував усіх, що все добре, завжди підтримував усіх і посмішка не сходила з його обличчя.
Олексій - Герой! Який повернувся додому на щиті, назавжди 37… Дуже важко змиритися з цією втратою… Герої не вмирають…
Слава Україні! Героям Слава!!!