Присвоєння звання “Герой України” (посмертно)
Пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання “Герой України” (посмертно) молодому захиснику нашої країни, хороброму бійцю другої батареї ПЗРК зенітно-ракетного артилерійського дивізіону Першої Сіверської окремої танкової бригади, військової частини А1815, старшому солдату Віталію Анатолійовичу Морському, 19 березня 1997 року народження, який загинув під час виконання бойового завдання від отриманих травм (розтрощення черепа) 10 жовтня 2024 року поблизу н. п. зелений шлях, курської області, російської федерації.
Морський Віталій Анатолійович народився 19 березня 1997 року в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, але в дитинстві разом із батьками переїхав до села Киселівка Носівського району (нині Ніжинський район). Віталій ріс допитливим, спокійним і товариським хлопчиком. Старанно й охоче навчався в Держанівському НВК, любив читати, цікавився технікою, полюбляв ремонтувати та допомагати старшим. Віталія поважали сусіди та друзі за його добре серце і щиру вдачу.
Після закінчення 11 класів вступив до Ніжинського ліцею сервісу та побуту. Після його завершення Віталій пішов на строкову службу, яку проходив у місті Десна, де здобув військово-облікову спеціальність зенітника. Завжди був готовий допомогти людям. З перших днів повномасштабного вторгнення Віталій поповнив ряди ЗСУ. Він сумлінно виконував свої військові обов’язки, був чесним, відкритим і справедливим. Брав участь у всіх можливих навчаннях, адже до всіх поставлених завдань ставився старанно, сумлінно та відповідально. Виконував бойові завдання в Донецькій, Запорізькій та Чернігівській областях.
Вірний Військовій Присязі на вірність Українському народу, він мужньо виконав свій військовий обов’язок у бою за Україну. На жаль, 10 жовтня 2024 року, відважно боронячи Батьківщину, молодий Герой загинув.
Він був опорою та підтримкою для багатьох. Найкращий син, племінник, дядько, брат, онук, надійний друг і побратим. Серце розривається від усвідомлення того, що Віталій прожив лише 27 років, а війна несправедливо позбавила його щасливого майбутнього. Незважаючи на юний вік, Віталій своєю мужністю та героїзмом заслуговує на найвищу державну нагороду — “Герой України” (посмертно).
Ця петиція — найголовніше, що можна зробити для вшанування його пам’яті. Він віддав за нас із вами найдорожче — своє зовсім молоде життя.
Сподіваємося на Вашу підтримку, щоб віддати останню шану воїну, який загинув за всіх нас, за вільну та мирну Україну.
Уклін та вічна пам’ять всім загиблим!
Слава Україні!
Героям Слава!
Герої не вмирають!