№22/243628-еп
Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти заслужене звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, коханому чоловікові та найкращому татусеві Ткачу Роману Леонідовичу 28.10.1995 р.н.
Автор (ініціатор): Ткач Ірина Миколаївна
Дата оприлюднення: 10 березня 2025
Ткач Роман Леонідович народився 28 жовтня 1995 року у с.Чемерин Луцького району Волинської області. Закінчив Луцький базовий медичний коледж за спеціальністю лікувальна справа.
Роман завжди відрізнявся піднесеним патріотичним характером, завжди переймався долею України. Болючим для нього було вторгнення окупанта ще у 2014 році, тому ще у вересні 2015 року, маючи неповних 20 років, пішов до лав ЗСУ, потрапив у зону АТО. Був бойовим медиком, рятував життя і завжди дбав про тих хто поруч.Служба в АТО тривала три роки.
Коли ворог прийшов до нас з повномасштабним вторгненням,Роман знову пішов на захист України 24.02.2022 року, без роздумів і будь-яких сумнівів, одягнув знову піксельну форму і став на захист Батьківщини.
Отримавши інвалідність, отриману внаслідок бойового поранення, і маючи всі підстави для звільнення зі служби, Роман жодного разу про це навіть не подумав, не жаліючи себе, сповна віддався дуже важливій і сміливій справі – порятунку людських життів.
Старший бойовий медик позивний (Хома) Ткач Роман Леонідович в/ч А7028 виконуючи бойове завдання із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України 25.02.2025 року внаслідок артилерійського обстрілу противника у населеному пункті Щербинівка Бахмутського району Донецької області загинув відважний Захисник, справжній воїн – сержант Роман ТКАЧ, бойовий медик роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону.
Завжди підтримував бойовий дух хлопців.Побратими назавжди запам’ятають Романа справжнім професіоналом своєї справи,який рятував життя побратимів не шкодуючи свого,завжди позитивним та з гарним почуттям гумору, що завжди відгукувався на перший поклик про допомогу.
Роман віддав найцінніше,що у нього було - своє життя,за вільну Україну,мир та спокій,маючи ще стільки нездійсненних мрій. Виховати свою донечку сміливою,таким який був Роман.
За проявлену хоробрість та сумлінну службу Ткач Роман Леонідович заслуговує на найвищу державну нагороду Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять Герою України!
Роман завжди відрізнявся піднесеним патріотичним характером, завжди переймався долею України. Болючим для нього було вторгнення окупанта ще у 2014 році, тому ще у вересні 2015 року, маючи неповних 20 років, пішов до лав ЗСУ, потрапив у зону АТО. Був бойовим медиком, рятував життя і завжди дбав про тих хто поруч.Служба в АТО тривала три роки.
Коли ворог прийшов до нас з повномасштабним вторгненням,Роман знову пішов на захист України 24.02.2022 року, без роздумів і будь-яких сумнівів, одягнув знову піксельну форму і став на захист Батьківщини.
Отримавши інвалідність, отриману внаслідок бойового поранення, і маючи всі підстави для звільнення зі служби, Роман жодного разу про це навіть не подумав, не жаліючи себе, сповна віддався дуже важливій і сміливій справі – порятунку людських життів.
Старший бойовий медик позивний (Хома) Ткач Роман Леонідович в/ч А7028 виконуючи бойове завдання із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України 25.02.2025 року внаслідок артилерійського обстрілу противника у населеному пункті Щербинівка Бахмутського району Донецької області загинув відважний Захисник, справжній воїн – сержант Роман ТКАЧ, бойовий медик роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону.
Завжди підтримував бойовий дух хлопців.Побратими назавжди запам’ятають Романа справжнім професіоналом своєї справи,який рятував життя побратимів не шкодуючи свого,завжди позитивним та з гарним почуттям гумору, що завжди відгукувався на перший поклик про допомогу.
Роман віддав найцінніше,що у нього було - своє життя,за вільну Україну,мир та спокій,маючи ще стільки нездійсненних мрій. Виховати свою донечку сміливою,таким який був Роман.
За проявлену хоробрість та сумлінну службу Ткач Роман Леонідович заслуговує на найвищу державну нагороду Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять Герою України!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Пітик Лариса Іванівна
18 березня 2025
2.
Мироненко Юлія Вікторівна
18 березня 2025
3.
Чорний Андрій Вячеславович
18 березня 2025
4.
Кушнірик Ольга Василівна
18 березня 2025
5.
Вєрченко Дар'я Павлівна
18 березня 2025
6.
Ромаскевич Ольга Георгіївна
18 березня 2025
7.
Якимець Алла Степанівна
18 березня 2025
8.
Палій Лілія Олександрівна
18 березня 2025
9.
Кондзьолка Тетяна Леонтіївна
18 березня 2025
10.
Поліщук-Гуз Світлана Іванівна
18 березня 2025
11.
Бурик Анастасія Віталіївна
18 березня 2025
12.
Краснопівцева Катерина Миколаївна
18 березня 2025
13.
Рачинська Світлана Олександрівна
18 березня 2025
14.
Маршал Назарій Олександрович
18 березня 2025
15.
Подорван Наталія Віталіївна
18 березня 2025
16.
Мучич Катерина Вікторівна
18 березня 2025
17.
Михайлицька Ольга Іванівна
18 березня 2025
18.
Микитей Тетяна Михайлівна
18 березня 2025
19.
Фарйон Данило Тарасович
18 березня 2025
20.
Колісник Наталія Валентинівна
18 березня 2025
21.
Кожушко Вероніка Вікторівна
18 березня 2025
22.
Чайка Олексій Петрович
18 березня 2025
23.
Білецька Інна Анатоліївна
17 березня 2025
24.
Москвяк Катерина Миколаївна
17 березня 2025
25.
Грицик Андрій Петрович
17 березня 2025
26.
Тагаєв Денис Рафаелович
17 березня 2025
27.
Наконечна Олеся Ростиславівна
17 березня 2025
28.
Заставна Анна Ярославівна
17 березня 2025
29.
Хімка Світлана Василівна
17 березня 2025
30.
Синявська Світлана Петрівна
17 березня 2025
5597
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 85 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.