Низький уклін і шана воїну за його нескореність, мужність і відвагу, за те, що він у надзвичайно складних умовах, усвідомлюючи небезпеку, виконував свою бойову до останнього подиху, виборюючи нашу свободу і мирне майбутнє
Загибель мужнього воїна, нашого захисника озвалася великим болем не тільки у серцях його дружини, дітей, матері, сестри і братів, а й усіх рідних і знайомих, котрі знали та поважали цю хорошу, чуйну і доброзичливу людину. Він віддав своє життя за свободу та незалежність України, мирне небо над нами.
Павло Чеботар народився 4 серпня 1986 року в Шилівцях у багатодітній сім’ї, де виховували чотирьох дітей (крім нього ще двох синів та доньку).
Працьовитий, серйозний і доброзичливий чоловік не цурався ніякої праці. Трудився у садах чи на інших роботах, завжди був готовий допомогти близьким чи знайомим. Дуже підтримував маму, особливо після смерті батька
Павло переїхав жити у Малинці. виховував двох синочків Миколку та Андрійка, їм зараз 5 та 3,5 роки. Дуже радів, коли вони народилися, усім серцем їх любив, вони для нього були найціннішим, що є у житті. Напевно, заради них і влився у лави Збройних сил України у період повномасштабного вторгнення, щоб вороги не принесли руїни у наш край. За прикладом брата Івана, який є учасником антитерористичної операції, досвідченим військовим контрактником, Павло у серпні минулого року теж добровольцем пішов до війська.