№22/243718-еп
Про надання звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Савіцькому Мирославу Васильовичу 23.09.1996 р.н.
Автор (ініціатор): Савіцька Катерина Вікторівна
Дата оприлюднення: 12 березня 2025
Пане Президенте! Звертаюся до Вас, як дружина загиблого військовослужбовця з проханням надати почесне звання Героя України (посмертно) відважному захиснику Батьківщини матросу Савіцькому Мирославу Васильовичу, водію-електрику відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Рудик Оксана Петрівна
22 березня 2025
2.
Лисенко Ольга Миколаївна
22 березня 2025
3.
Забіла Ганна Олександрівна
22 березня 2025
4.
Веред Альона Олександрівна
22 березня 2025
5.
Джус Віта Миколаївна
22 березня 2025
6.
Наумова Олександра Василівна
22 березня 2025
7.
Тіхонова Олена Юріївна
22 березня 2025
8.
Олексюк Юлія Віталіївна
22 березня 2025
9.
Шляхова Ірина Юріївна
22 березня 2025
10.
Голубова Наталія Іванівна
22 березня 2025
11.
Нагібіна Ірина Валеріївна
22 березня 2025
12.
Кравчук Микола Сергійович
22 березня 2025
13.
Жук Юлія Володимирівна
22 березня 2025
14.
Паламарь Михайло Ігорович
22 березня 2025
15.
Древецька Вікторія Володимирівна
22 березня 2025
16.
Якубець Мар'яна Ярославівна
22 березня 2025
17.
Корх Олена Михайлівна
22 березня 2025
18.
Пономаренко Юлія Сергіївна
22 березня 2025
19.
Пономаренко Олександра Євгенівна
22 березня 2025
20.
Козопас Ольга Юріївна
22 березня 2025
21.
Андрусяк Тетяна Василівна
22 березня 2025
22.
Ангелова Наталія Михайлівна
22 березня 2025
23.
Качай Юлія Юріївна
22 березня 2025
24.
Шиманський Тарас Олександрович
22 березня 2025
25.
Кобилянська Ірина Сергіївна
22 березня 2025
26.
Петрів Христина Володимирівна
22 березня 2025
27.
Скакун Ганна Іванівна
22 березня 2025
28.
Матюх Ганна Миколаївна
22 березня 2025
29.
Морозова Юлія Олександрівна
22 березня 2025
30.
Бочкарьова Наталія Сергіївна
22 березня 2025
8056
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 82 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.