№22/243718-еп
Про надання звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Савіцькому Мирославу Васильовичу 23.09.1996 р.н.
Автор (ініціатор): Савіцька Катерина Вікторівна
Дата оприлюднення: 12 березня 2025
Пане Президенте! Звертаюся до Вас, як дружина загиблого військовослужбовця з проханням надати почесне звання Героя України (посмертно) відважному захиснику Батьківщини матросу Савіцькому Мирославу Васильовичу, водію-електрику відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Комличенко Оксана Володимирівна
27 травня 2025
2.
Сіренко Інна Михайлівна
27 травня 2025
3.
Чунтул Тетяна Михайлівна
27 травня 2025
4.
Суткова Лариса Миколаївна
27 травня 2025
5.
Кіндрат Віра Василівна
27 травня 2025
6.
Мовчан Наталія Миколаївна
27 травня 2025
7.
Свистович Юлія Михайлівна
27 травня 2025
8.
Сидорук Тетяна Іванівна
27 травня 2025
9.
Козакова Тетяна Богданівна
27 травня 2025
10.
Шутко Олена Федорівна
27 травня 2025
11.
Манько Леся Василівна
27 травня 2025
12.
Свистович Любов Миколаївна
27 травня 2025
13.
Гуменюк Наталія Миколаївна
27 травня 2025
14.
Защипась Ольга Анатоліївна
27 травня 2025
15.
Ковальська Юлія Миколаївна
27 травня 2025
16.
Мізенко Олексій Миколайович
27 травня 2025
17.
Зварич Аліна Володимирівна
27 травня 2025
18.
Буднік Маргарита Йосифівна
27 травня 2025
19.
Заверуха Вікторія Олександрівна
27 травня 2025
20.
Гуль Лариса Юріївна
27 травня 2025
21.
Попович Мар'яна Михайлівна
27 травня 2025
22.
Близнюк Надія Степанівна
27 травня 2025
23.
Чоповці Павло Євгенійович
27 травня 2025
24.
Облещук Олена Василівна
27 травня 2025
25.
Трішньовська Галина Геннадіївна
26 травня 2025
26.
Боднарчук Ганна Василівна
26 травня 2025
27.
Цимбалюк Галина Володимирівна
26 травня 2025
28.
Зінов'єва Анна Миколаївна
26 травня 2025
29.
Хоменко Наталія Сергіївна
26 травня 2025
30.
Щолокова Світлана Валентинівна
26 травня 2025