№22/243718-еп
Про надання звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Савіцькому Мирославу Васильовичу 23.09.1996 р.н.
Автор (ініціатор): Савіцька Катерина Вікторівна
Дата оприлюднення: 12 березня 2025
Пане Президенте! Звертаюся до Вас, як дружина загиблого військовослужбовця з проханням надати почесне звання Героя України (посмертно) відважному захиснику Батьківщини матросу Савіцькому Мирославу Васильовичу, водію-електрику відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ващенко Анастасія Юріївна
08 травня 2025
2.
Башак Ольга Петрівна
08 травня 2025
3.
Голодняк Надія Василівна
08 травня 2025
4.
Томчук Софія Віталіївна
08 травня 2025
5.
Пікало Анна Олександрівна
08 травня 2025
6.
Курдова Валентина Антонівна
07 травня 2025
7.
Костів Іванна Романівна
07 травня 2025
8.
Гурій Валерій Миколайович
07 травня 2025
9.
Крупко Дарина Євгеніївна
07 травня 2025
10.
Маркіна Ірина Володимирівна
07 травня 2025
11.
Вічко Євгенія Миронівна
07 травня 2025
12.
Філончук Вікторія Олександрівна
07 травня 2025
13.
Баличева Оксана Богданівна
07 травня 2025
14.
Титар Ірина Володимирівна
07 травня 2025
15.
Черкова Тетяна Миколаївна
07 травня 2025
16.
Бойко Ірина Леонтіївна
07 травня 2025
17.
Пономаренко Маргарита Андріївна
07 травня 2025
18.
Грузін Кароліна Олегівна
07 травня 2025
19.
Ситник Катерина Ростиславівна
07 травня 2025
20.
Стеценко Лариса Сергіївна
07 травня 2025
21.
Мисакович Марія Михайлівна
07 травня 2025
22.
Гаврилюк Галина Василівна
07 травня 2025
23.
Нагай Наталія Іванівна
07 травня 2025
24.
Федорова Людмила Анатоліївна
07 травня 2025
25.
Бобрик Сергій Петрович
07 травня 2025
26.
Фурс Любов Сергіївна
07 травня 2025
27.
Царинська Любов Миколаївна
07 травня 2025
28.
Пархомчук Ірина Миколаївна
07 травня 2025
29.
Кодь Вікторія Володимирівна
07 травня 2025
30.
Чекальський Петро Володимирович
07 травня 2025
20203
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 36 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.