№22/243718-еп
Про надання звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Савіцькому Мирославу Васильовичу 23.09.1996 р.н.
Автор (ініціатор): Савіцька Катерина Вікторівна
Дата оприлюднення: 12 березня 2025
Пане Президенте! Звертаюся до Вас, як дружина загиблого військовослужбовця з проханням надати почесне звання Героя України (посмертно) відважному захиснику Батьківщини матросу Савіцькому Мирославу Васильовичу, водію-електрику відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
25 березня 2023 року був призваний на військову службу. Разом зі своїми побратимами мужньо боронив рідну землю від окупантів у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Брав участь в операції у н.п. Кринки Херсонської області, одним із перших заходив на ворожі позиції, мужньо і достойно тримав оборону, виконував усі завдання зі звільнення території України. Неодноразово рятував життя побратимів і допомагав їм усіма можливими способами. Під час оборони м. Вовчанська Харківської області у складі групи БпЛА завдяки роботі Мирослава було знищено велику кількість ворожих сил і зупинено їх подальше просування територією України.
Останній напрямок бойових дій - Курщина, де й обірвалося життя мого чоловіка 29 січня 2025 року. Він отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок удару FPV-дрона з боку ворога. Відданий військовій присязі та вірний українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, Мирослав загинув. Під час цієї операції було знищено велику кількість ворожого особового складу і техніки. Також Мирослав разом із побратимами були одними з перших, хто зустрів і знищив ворожих солдатів з КНДР. Завдяки його роботі було збережено значну кількість життів українських захисників.
За словами командування, як військовослужбовець, Мирослав Савіцький відзначався зразковим виконанням бойових завдань. Був справжнім другом та надійним побратимом.
Мій чоловік загинув на 28-му році свого життя. Без батька залишилося двоє малолітніх дітей, тому надання найвищої державної нагороди- звання Героя України- морському піхотинцю Савіцькому Мирославу Васильовичу буде актом поваги та вшанування його героїчного вчинку. Сподіваємося на Вашу підтримку, бо це найменше, що можна зробити, щоб віддати належне його памʼяті.
Вічна памʼять Героям, які ціною власного життя боронили майбутнє України, загинули зі славою й повернулися додому «на щиті».
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Шень Тетяна Олександрівна
23 березня 2025
2.
Іванчук Парасковія Василівна
23 березня 2025
3.
Калмик Людмила Петрівна
23 березня 2025
4.
Заріцька Людмила Володимирівна
23 березня 2025
5.
Католик Ольга Ігорівна
23 березня 2025
6.
Христенко Світлана Миколаївна
23 березня 2025
7.
Балас Ірина Олександрівна
23 березня 2025
8.
Матвієнко Наталія Миколаївна
23 березня 2025
9.
Заболотна Наталія Віталіївна
23 березня 2025
10.
Сухомлин Ірина Василівна
23 березня 2025
11.
Котяш Софія Володимирівна
23 березня 2025
12.
Поруцко Руслана Володимирівна
23 березня 2025
13.
Мельнічук Лідія Василівна
23 березня 2025
14.
Миколюк Ірина Олегівна
23 березня 2025
15.
Іщенко Олена Миколаївна
23 березня 2025
16.
Шевчик Вікторія Миколаївна
23 березня 2025
17.
Булат Оксана Андріївна
23 березня 2025
18.
Марків Ольга Василівна
23 березня 2025
19.
Максимюк Наталія Олександрівна
23 березня 2025
20.
Бойко Анастасія Олегівна
23 березня 2025
21.
Висоцька Наталія Сергіївна
23 березня 2025
22.
Зигун Тетяна Володимирівна
23 березня 2025
23.
Олексієнко Андрій Анатолійович
23 березня 2025
24.
Припиновська Наталія Дмитрівна
23 березня 2025
25.
Вишньовська Ірина Богданівна
23 березня 2025
26.
Опанасенко Тетяна Юріївна
23 березня 2025
27.
Гук Олена Олегівна
23 березня 2025
28.
Куманська Неля Андріївна
23 березня 2025
29.
Павленко Катерина Петрівна
23 березня 2025
30.
Петрик Оксана Петрівна
23 березня 2025
8431
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 81 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.