Присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдатові Маслу Тимурові Вікторовичу, кулеметнику 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А4123 за його відданість визвольній справі із захисту територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України.

Шановний пане Президенте України!
Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому солдатові Маслу Тимурові Вікторовичу, кулеметнику 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А4123 за його відданість визвольній справі із захисту територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України.
Тимур Вікторович народився 19 вересня 1984 року в місті Печора Автономної Республіки Комі. З 1986 року все своє життя проживав у місті Охтирка Сумської області. З дитинства відзначався допитливістю, прагненням до знань, наполегливістю в досягненні мети. Був щирим, відкритим у спілкуванні з друзями та однодумцями, безкорисливим, завжди готовим прийти на допомогу всім, хто її потребує. Багато читав, розумів і вивчав англійську та японську мови. Був усебічно обдарованою й творчою людиною: грав на фортепіано, гітарі, флейті. Мав неабиякий хист до зварювання та обробки металів. Колеги по роботі та друзі захоплювалися його майстерністю, вважали людиною, у якої золоті руки. Тимур завжди шанував родину, любив рідне місто, рідну землю, надихався красою природи, тож у тяжкий для Батьківщини час без роздумів став на її захист.
Мобілізувався 14 грудня 2022 року. Пройшов військову підготовку й був направлений захищати Україну. Увесь час воював на передньому краї на Донеччині, Харківщині та Луганщині. Мав позивний Vegas. Неодноразово залучався до виконання надважливих та надскладних завдань. Командири були впевнені у справі, коли Vegas заступав на чергування.
Був випадок, коли до нього в окоп прилетіла міна. Побратима поранило. Коли прийшла група підтримки евакуювати поранених і постраждалих, Vegas відмовився евакуюватися. Оглушений, з легкою контузією, він наодинці залишився на своїй позиції кулеметника для виконання поставленого завдання. Як згадують його побратими, Vegas був надзвичайно сміливою та відважною людиною, користувався серед них великою повагою, був завжди спокійним, урівноваженим та зосередженим. Завдання, які ставилися перед ним, уважно вивчав, ретельно планував бойові позиції. Командири завжди до нього прислухалися і його думку враховували при розробці бойових планів. Усі кулеметні позиції розроблялися за його участі. Він консультував, інструктував, водив бійців на позиції, сам тримав оборону, пройшов через багато небезпечних ситуацій. Був відзначений Грамотою командира батальйону за високі особисті досягнення в службі, зразкове виконання службових обов’язків. Подякою командира в/ч А4123 за сприяння визвольній справі із захисту територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України.
Залишитися сильним і вірним своїй Батьківщині, не зрадити своїх побратимів, які стали для нього сім’єю, Тимурові вдалося. Свою останню бойову варту він ніс на нульовій позиції – позиції кулеметника в районі населеного пункту Невське – Серебрянське лісництво Сватівського району Луганської області. Під час шалених обстрілів, коли кілометрова дорога до їхніх найвіддаленіших позицій уже дуже щільно прострілювалася й постійно атакувалася ворожими дронами, тобто була не проїзною, а там залишалися хлопці, які чекали на заміну та підкріплення, був розроблений шестикілометровий піший обхід посадками. З другої спроби команда найнадійніших, перевірених та відважних побратимів зайняла позиції. Ворог штурмував, обстрілював більше 7-ми діб. Увесь цей час позиції було утримано. Оскільки піхота противника не змогла впоратися зі штурмом наших позицій, ворог застосував важку артилерію. На превеликий жаль, під час цього обстрілу Vegas був тяжко поранений, його життя обірвалося 8 вересня 2024 року від несумісних із життям травмувань через кілька хвилин після поранення.
До свого сорокаріччя Масло Тимур Вікторович не дожив 10 днів. Усім, хто його знав, він запам’ятався як людина гідна, надійна, яка ніколи не відмовляється від своїх слів та обіцянок. Тимур мав багато планів на життя, хотів створити власну родину, але першочерговим завданням обрав звільнити свій рідний край від загарбників.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане гідним ушануванням його подвигу, прикладом для майбутніх поколінь.
Закликаємо підтримати цю ініціативу та вшанувати пам'ять Тимура Масла!