12 березня 2025 року Верховна Рада України проголосувала за законопроект №12089 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», прийнявши його в цілому як закон.
Новоприйнятим законом змінюється порядок повернення в народну власність незаконно приватизованого майна. Насамперед ці зміни були проведені під вкрадені землі, зокрема ділянки лісу та узбереж.
Якщо наразі цю процедуру повернення можна запустити через будь-який час з моменту незаконного відчуження, і без будь-яких компенсацій "власнику" земельної ділянки, то з набранням чинності цим законом:
- визначено максимум 10 років строку давності на можливість повернути незаконно відчужене майно, після чого ця можливість закриватиметься назавжди, причому на практиці це означатиме автоматичну неможливість повернення вкраденого під час правління Януковича, а кияни можуть забути про повернення вкраденого в часи Омельченка та Черновецького й на початку каденції Кличка;
- цей строк в 10 років буде обчислюватися з моменту відчуження, а не з моменту виявлення правоохоронними органами такого незаконного відчуження, що на практиці означатиме, що в більшості випадків реальний строк на повернення майна буде значно меншим;
- в разі ухвалення позитивного рішення про повернення землі чи іншого майна у власність держави чи громади, центральна влада чи місцеві органи самоврядування зобов'язані сплатити компенсацію останньому «власнику» цього майна з бюджету за так званими «ринковими цінами»;
- для того, щоб навіть отримати можливість ініціювати повернення майна, потрібно буде спочатку покласти на депозит суду цю суму «ринкової вартості» наперед. І тут риторичне питання - а чи буде взагалі корумпована влада закладати в бюджет кошти, щоб їх можна було покласти на такий депозит? Немає виділених коштів в бюджеті на повернення вкраденого у держави і громад - немає взагалі ніяких позовів!
Очевидно, що ці нововведення фактично унеможливлять повернення українському народу вкраденої землі та іншого майна, й були проголосовані депутатами в інтересах злочинців, які вкрали масу народного майна й тепер хочуть встигнути "застрахуватися" перед можливими змінами в країні.
Окремо слід наголосити на тому, що реалізація новоприйнятого закону буде прямим порушенням низки положень Конституції України, а саме:
- частини четвертої статті 13, відповідно до якої усі суб'єкти права власності рівні перед законом, адже законопроект містить привілейовані права та надає відповідний захист лише окремим учасникам суспільних відносин;
- частини першої статті 8, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права;
- статті 16, якою передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави;
- частини першої статті 50, відповідно до якої кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
«Прикінцеві положення» новоприйнятого закону викладено без урахування вимог статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а положення новоприйнятого закону, за якими звернення до суду ставиться в залежність від внесення на рахунок суду грошових коштів, не враховують приписів статті 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, та статті 129 Конституції України щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, новоприйнятий закон суперечить, як мінімум, нормам одразу семи (!) статей Конституції України.
Також новоприйнятий закон містить численні та суттєві суперечності із нормами Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Підсумовуючи, новоприйнятий закон є антиконституційним, а його реалізація:
- завдасть суттєвої шкоди правам та інтересам держави, територіальних громад та загалом переважної більшості українського народу;
- неправомірно звузить конституційні права та свободи громадян України, зокрема право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Враховуючи все вищезазначене та з метою захисту прав та інтересів українського народу, а також неухильного дотримання вимог Конституції України, звертаюсь до Президента України як до гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, з вимогою вжити наступних невідкладних заходів.
Відповідно до пункту 30 частини першої статті 106 Конституції України:
застосувати право вето на закон «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», прийнятий 12 березня 2025 року;
повернути закон «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» до Верховної Ради України з пропозиціями відхилити його в цілому під час повторного розгляду.
Юрій Левченко
Голова партії "Народовладдя"
Народний депутат України VIII скликання