Присвоєння звання «Герой України» (посмертно)

Пане Президенте, просимо Вас присвоїти посмертно звання «Героя України ( посмертно)» , вірному сину своєї Батьківщини , хороброму воїну Збройних Сил України, Жмуру Дмитру Руслановичу 26.06.1999року народження , який загинув під час бойового завдання 23 лютого 2025р. біля населеного пункту Надія Сватівського району Луганської області , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.
Народився і виріс на Волині у селищі міського типу Стара Вижівка , по закінченню професійного ліцею з липня 2017р. був курсантом на строковій службі . Пізніше з листопада 2017р. по липень 2020р. стрілець-зенітник.
Незважаючи на свої юні роки був відданим патріотом країни - України .
Брав участь у зоні бойових дій в ООС з січня по квітень 2018р. , з жовтня 2018р. по травень 2019р. в Донецькій та Луганській областях .
Не одноразово був нагороджений грамотами за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків , бездоганну військову дисципліну , високі показники у військовій підготовці.
24 лютого 2022р. з початку повномасштабного вторгнення , без жодних вагань , як справжній воїн , став на захист своєї Батьківщини.
В березні 2022р. прибув добровільно на службу в Бахмут , де виконував завдання з прикриття піхотних підрозділів та підрозділів ППО в зенітному взводі. Не одноразово їздив на прикриття БМ «ОСА» в складі різних екіпажів. В 2023р. виконував завдання вже в Запорізькому напрямку . Брав участь в Запорізькому контрнаступі , де не відступав від задач , які виконував весь військовий шлях . Потім підписав контракт та поїхав на навчання закордон на новітнє озброєння , після навчання , своїм прикладом показував гарні результати у відбитті ворожих засобів ворожого повітряного нападу.
Дмитро уже Герой, але заслуговує на визнання співвітчизників, бо тільки він ішов куди інші боялися , витягував із пекла поранених , евакуйовував під ворожим вогнем загиблих.
Попри молодий вік здійснив на війні подвиг справжнього Героя України .
У найважчий час для нашої країни , він віддав своє життя за кожного з нас . За бездоганне виконання військових обов’язків , за його сміливість та мужність Дмитро заслуговує на найвищу державну нагороду «Героя України (посмертно)»
Служивши в 39 ЗРП мріяв вступити до полку «Азов». Але доля та «Армія +» розпорядилась інакше . Дмитро перевівся по власні ініціативі в 3-ю штурмову бригаду , в якій, на жаль, загинув під час бойового завдання.
Дмитро не встиг створити власну сім’ю, здійснити заповітні мрії, народити та виховати дітей , не встиг пожити, а так хотів … Він поклав своє життя за нашу волю та свободу.
Його загибель - це велика втрата для родини , друзів , близьких , та України . І найменше , що ми можемо зробити , це удостоїти його героїчний вчинок.
Тому я закликаю Вас , шановний пане Президенте , розглянути можливість присвоєння звання «Героя України посмертно)» Жмуру Дмитру Руслановичу , відданому сину своєї Батьківщини , за його вагомий внесок у боротьбу за незалежність і територіальну цілісність України.
Присвоєння Жмуру Дмитру Руслановичу звання «Героя України (посмертно)»- це визнання його мужності , відданості , героїзму та не даремної самопожертви.
Назавжди 25!
Слава Герою України !
Слава Україні!
З глибокою повагою та вірою в справедливість Селещук Юлія Олегівна , сестра.