№22/243958-еп
Шановний Президенте України! Я звертаюся до Вас із проханням гідно вшанувати пам’ять мого хлопця, Гулюка Івана Петровича, 19.05.1997 року народження. Прошу присвоїти почесне звання “Герой України” (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату Гулюку Івану Петровичу, позивний “Мажор”, який проходив службу у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади, 421-го окремого батальйону безпілотних систем.
Автор (ініціатор): Воробей Наталія Сергіївна
Дата оприлюднення: 17 березня 2025
Іван проходив службу на Курахівському та Курському напрямку. 19.02.2025 року, під час виконання бойового завдання в районі м. Суджа, Курська область, загинув унаслідок артилерійського обстрілу, виявивши безпрецедентну мужність та героїзм. Під час ворожого вогню він зазнав травм, несумісних із життям.
Іван народився в селі Старі Велідники Житомирської області. Він зростав у люблячій родині, де був єдиним сином. Вихований у чесності, скромності та повазі до людей, він змалку проявляв лідерські якості. Однолітки тягнулися до нього, рівнялися на нього, бо бачили в ньому людину, яка завжди діяла справедливо.
Після школи Іван навчався, потім працював у Києві. Він завжди пам’ятав про батьків і їхню потребу в підтримці. Кожну зароблену гривню він спрямовував на їхнє лікування та покращення умов життя, адже його батько боровся з онкологією. Іван робив усе, щоб допомогти йому та забезпечити родині гідне життя. Можливо, він не говорив про свою любов голосно, не проявляв її через обійми чи слова, але його вчинки говорили за нього.
Коли почалася війна, Іван не чекав, поки йому вручать повістку. Він пішов добровольцем на фронт, бо вважав, що захист України — це його обов’язок. Він зробив цей вибір свідомо, без вагань, сказавши матері: “Я йду.”
Він був сильним, цілеспрямованим, щирим і життєрадісним. Справжній син, коханий, брат… Людина, на яку завжди можна було покластися в скрутний час. Він мріяв про власну гарну родину, але війна вирішила інакше…
До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. Із честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина України та патріота щодо захисту своєї держави.
Його героїзм, його жертовність та відданість Батьківщині заслуговують на вічну пам’ять. Прошу розглянути можливість присвоєння Гулюку Івану Петровичу звання Героя України (посмертно), а також встановлення пам’ятного знака або перейменування вулиці на його честь.
Він віддав своє життя за Україну. Наш обов’язок — зробити так, щоб його ім’я жило у віках.
Справжній Герой України!
Вічна памʼять і слава Захиснику Гулюку Івану Петровичу!
Іван народився в селі Старі Велідники Житомирської області. Він зростав у люблячій родині, де був єдиним сином. Вихований у чесності, скромності та повазі до людей, він змалку проявляв лідерські якості. Однолітки тягнулися до нього, рівнялися на нього, бо бачили в ньому людину, яка завжди діяла справедливо.
Після школи Іван навчався, потім працював у Києві. Він завжди пам’ятав про батьків і їхню потребу в підтримці. Кожну зароблену гривню він спрямовував на їхнє лікування та покращення умов життя, адже його батько боровся з онкологією. Іван робив усе, щоб допомогти йому та забезпечити родині гідне життя. Можливо, він не говорив про свою любов голосно, не проявляв її через обійми чи слова, але його вчинки говорили за нього.
Коли почалася війна, Іван не чекав, поки йому вручать повістку. Він пішов добровольцем на фронт, бо вважав, що захист України — це його обов’язок. Він зробив цей вибір свідомо, без вагань, сказавши матері: “Я йду.”
Він був сильним, цілеспрямованим, щирим і життєрадісним. Справжній син, коханий, брат… Людина, на яку завжди можна було покластися в скрутний час. Він мріяв про власну гарну родину, але війна вирішила інакше…
До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. Із честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина України та патріота щодо захисту своєї держави.
Його героїзм, його жертовність та відданість Батьківщині заслуговують на вічну пам’ять. Прошу розглянути можливість присвоєння Гулюку Івану Петровичу звання Героя України (посмертно), а також встановлення пам’ятного знака або перейменування вулиці на його честь.
Він віддав своє життя за Україну. Наш обов’язок — зробити так, щоб його ім’я жило у віках.
Справжній Герой України!
Вічна памʼять і слава Захиснику Гулюку Івану Петровичу!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бойко Тетяна Михайлівна
17 червня 2025
2.
Кощук Тетяна Василівна
17 червня 2025
3.
Галушка Анна-Марія Іванівна
17 червня 2025
4.
Борачук Наталія Василівна
17 червня 2025
5.
Погоріла Юлія Анатоліївна
17 червня 2025
6.
Тільна Анастасія Сергіївна
17 червня 2025
7.
Михайличенко Ксенія Олексіївна
17 червня 2025
8.
Кузьмин Максим Васильович
17 червня 2025
9.
Карпюк Юлія Сергіївна
17 червня 2025
10.
Гордіюк Лариса Яківна
17 червня 2025
11.
Доленко Віка Валеріївна
17 червня 2025
12.
Лесів Тетяна Ярославівна
17 червня 2025
13.
Головко Галина Ігорівна
17 червня 2025
14.
Карнаух Галина Володимирівна
17 червня 2025
15.
Махиня Сергій Олександрович
17 червня 2025
16.
Онищенко Уляна Миколаївна
17 червня 2025
17.
Тарасенко Віктор Анатолійович
17 червня 2025
18.
Борисовець Інна Олександрівна
17 червня 2025
19.
Гірка Ганна Сергіївна
17 червня 2025
20.
Батюк Богдана Богданівна
17 червня 2025
21.
Левківський Юрій Сергійович
17 червня 2025
22.
Мацак Євген Васильович
17 червня 2025
23.
Коренюк Юлія Сергіївна
17 червня 2025
24.
Хіміченко Анастасія Михайлівна
17 червня 2025
25.
Іваненко Світлана Миколаївна
17 червня 2025
26.
Борисенко Олена Володимирівна
17 червня 2025
27.
Салдига Аліна Леонідівна
17 червня 2025
28.
Оладько Світлана Вікторівна
17 червня 2025
29.
Холявка Богдан Ігорович
17 червня 2025
30.
Горєєв Андрій Сергійович
17 червня 2025