Пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно) моєму чоловікові, молодому захиснику, хороброму воїну, добровольцю, вірному сину своєї Батьківщини, сержанту військової частини А7153, 102 Бригади, 77 батальйону ТРО, Крицькому Володимиру Тарасовичу, народженому 15.07.1995 року в селі Торговиця, Івано-франківської області. Згодом коли Володимиру було 3 роки, родина переїхала в село Угорники, Коломийського району.
Вже в юному віці він проявляв риси справжнього лідера: талановитий, рішучий, готовий до боротьби за справедливість.
Здобув базову освіту в Угорницькій гімназії, згодом навчався в Отинійському ліцеї та в Коломийському індустріально-педагогічному технікумі.
Під час навчання брав участь у Революції Гідності.
Володимир був людиною великої сили духу, незламної віри та щирої любові до рідної землі.
Його життєвий шлях сповнений праці, спортивних досягнень та боротьби за справедливість, назавжди залишиться прикладом для наслідування.
Коли війна постукала в двері кожного українця, Володимир в перші дні добровільно став на захист Батьківщини без вагань. Його мужність надихала побратимів, а відданість обов’язку була непохитною до останнього подиху.
Віддано ніс службу, мужньо стримував ворожу агресію, за що отримав свої нагороди: нагрудний знак «Сталевий хрест», відзнака «За бойову звитягу», медаль «За відвагу».
Загинув 26.12.2024 року виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Зелений Гай, Пологівського району, Запорізької області.
Найбільше в житті він дорожив своєю сім’єю, тією в якій виріс, та тією яку створив, але клята війна забрала в нього мрії і плани на щасливе майбутнє.
Володимир своєю сміливістю, мужністю та відданістю заслуговує на найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно).
Ця петиція- найменше, що можна зробити для вшанування його памʼяті.
Він віддав за нас із вами найцінніше - своє життя.
Назавжди 29..
Навіки в строю!
Слава Герою!