Прохання підписати Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача.

Шановний пане Президенте України!

12 березня 2025 року Верховна Рада України прийняла у другому читанні і в цілому проєкт Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача (реєстр. № 12089), за який проголосувало 273 народних обранці.
17 березня 2025 року Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі – Закон) направлено Вам на підпис.
Звертаємося до Вас, шановний пане Президенте України, із проханням невідкладно підписати Закон, оскільки він, нарешті гарантує повагу до одного із фундаментальних прав – права власності, без якого, по суті неможливий економічний розвиток держави і залучення інвестицій, у тому числі іноземних.
Закон врегульовує ситуацію, коли особа, яка придбала майно або земельні ділянки, не знала, і не могла знати, що відповідні об’єкти було відчужено незаконно. Такий підхід є вкрай важливим для розвитку бізнес спільноти (національної чи міжнародної), оскільки інвестори не мають бути відповідальними за помилки, допущені органами державної влади у далекому минулому, а обов’язок Держави – забезпечити у цій сфері правову визначеність, стабільність та гарантії недоторканності права власності.
На сьогодні склалася така ситуація, за якої у разі виникнення з боку правоохоронних органів претензій до нерухомого майна, навіть якщо вони зачіпають події тридцятирічної давнини, вся відповідальність покладається виключно на добросовісного інвестора, який, для прикладу, до цього 20 років спокійно володів законно набутим майном, і раптом з боку держави отримує досить дивні, необґрунтовані вимоги. І фактично, не має змоги себе захистити.
Допоки держава, у тому числі її правоохоронні органи матимуть змогу ініціювати перегляд майнових рішень, ухвалених багато років тому, Україна буде перебувати у зоні інвестиційної турбулентності. І саме цю проблему, нарешті покликаний вирішити Закон.
Потрібно додатково наголосити, що Закон надає державі 10-річний строк для перегляду законності дій щодо набуття особою права власності, що значно перевищує загальноприйнятий законодавством України строк позовної давності, який становить 3 роки.
На нашу думку, такий термін є цілком достатнім для проведення з боку органів державної влади чи громадянського суспільства відповідних перевірок та виявлення можливих зловживань. Цілком логічно, якщо протягом вказаного періоду компетентні державні органи не виявили порушень або не спромоглися ініціювати відповідних перевірок, то вже має постати питання ефективності діяльності таких органів, а також доцільності витрати коштів із Державного бюджету України, тобто платників податків, на їх утримання.
Закон повністю враховує інтереси суспільства і нашої Держави, зокрема в умовах воєнного стану, оскільки він не поширюється на об’єкти критичної інфраструктури, землі стратегічного значення, об’єкти культурної спадщини та природно-заповідного фонду.
Фактично вперше, однією із ключових змін, які запроваджує Закон, – встановлюється реальна персональна відповідальність посадових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування за прийняті рішення, які стали підставою для отримання відповідно права власності.
Так, у разі визнання незаконного відчуження майна, його вартість зобов’язаний компенсувати той орган або посадова особа, яка ухвалила таке рішення, що означатиме невідворотність настання юридичної відповідальності, зокрема фінансової, для представників держави чи місцевого самоврядування за свої протиправні дії.
Вважаємо, що такий підхід, у певній мірі, сприятиме подоланню наявного безвідповідального ставлення представників влади до своїх службових обов’язків, а також – зменшенню низки корупційних ризиків у сфері права власності, оскільки без наявності чіткої та прозорої відповідальності, досягти правопорядку та гарантувати захист права інвесторів вбачається малоймовірним завданням.
Для досягнення цієї мети, Законом встановлюється чіткий механізм компенсації добросовісному набувачеві, у разі витребування майна. При цьому суд розпочинає розгляд та може ухвалити рішення про повернення майна у власність держави чи територіальної громади виключно за умови попереднього внесення ними вартості такого майна на депозитний рахунок суду.
Також потрібно наголосити, що Закон захищає права лише добросовісного набувача і не стосується недобросовісних набувачів, котрі безумовно знали або могли знати про незаконність підстав набуття прав власності на відповідне майно.
Варто ще раз зауважити, що захист прав і законних інтересів добросовісного набувача є одним із важливих обов’язків правової, європейської держави, оскільки лише за такого підходу українським законодавством вибудовуються стимули для покращення інвестиційного клімату.
Окрім цього, вкрай важливим є те, що норми Закону відповідають практиці Європейського суду з прав людини, оскільки він безумовно спрямований на захист законних прав добросовісних інвесторів, які за чесно зароблені кошти придбали майно, у тому числі й на публічних торгах, без жодного умислу брати будь-яку участь у незаконних «схемах». Згідно із європейською практикою, відповідальність за прорахунки чи недопрацювання, допущені органами державної влади при відчуженні майна, має нести виключно Держава, а не добросовісний інвестор, шляхом втрати власних коштів.