Петиція про присвоєння почесного звання «Героя України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, командиру роти, лейтенанту Паламарчуку Василю Васильовичу, позивний «Адвокат»

Шановний Пане Президенте!
З великим сумом у серці та повагою звертаються до Вас дружина, діти, рідні, бойові побратими, друзі, колеги та знайомі командира роти вогневої підтримки 206 батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Північ» Сил територіальної оборони Збройних Сил України Василя Паламарчука з позивним «Адвокат». Просимо розглянути петицію про присвоєння звання «Героя України» (посмертно) командиру роти, лейтенанту, патріоту своєї Батьківщини Василю Паламарчуку за його незламну мужність, видатні бойові подвиги, проявлений героїзм і самовіддану службу Україні.
Василь Паламарчук народився 22.01.1981 року у селі Велика Обухівка Полтавської області. Згодом його батьки переїхали до м. Олешки Херсонської області, де він проживав до початку повномасштабного вторгнення. Після закінчення Олешківської середньої загальноосвітньої школи № 1 вступив до Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ. Загалом здобув кілька вищих освіт і у цивільному житті створив щасливу сім’ю з коханою дружиною і трьома дітьми, успішно займався адвокатською діяльністю.
Василь Паламарчук завжди прагнув допомагати людям і боровся за справедливість, тому не зміг залишатися вдома у 2014 р. і приєднався до Збройних Сил України. Протягом 2014-2015 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України спочатку в складі артилерії, а потім – у піхоті.
Василь Паламарчук був не лише військовим, але й активним громадським діячем і українським військовим письменником. У 2019 році вийшла його книжка «Військовий непотріб», у якій він описав свій досвід служби в АТО та події 2014-2015 років.
У листопаді 2020 року Василь Паламарчук був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
24 лютого 2022 року намагався зібрати бойових товаришів, друзів, знайомих з метою оборони рідного міста Олешки. Але події розгортались так стрімко, що, коли дістались точки збору, то місто вже було оточене ворожими військами і донині залишається окупованим. Тому Василь Паламарчук разом з кількома бойовими товаришами вибрався з оточення єдиним можливим на той час шляхом – на човні через річку Дніпро, і намагався долучитися до лав 79-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ, але зрештою брав участь у деокупації Бучі та Ірпеня, витісняв російських окупантів на підступах до Києва у лавах Сил територіальної оборони. Спочатку був розвідником-кулеметником, а згодом став командиром роти вогневої підтримки 206 батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Північ» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Також визволяв Херсонщину, боровся з окупантами в гарячих точках на Харківському та Донецькому напрямках (Бахмут, Соледар, Авдіївка). У листопаді 2023 року був відзначений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» за бої у лютому під Бахмутом. У березні 2024 був поранений, але незабаром повернувся в стрій, бо вважав, що командир повинен бути поруч зі своїми солдатами. Нагороджений відзнаками Міністерства оборони «Захиснику України» та «За поранення» й орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Він був надійним плечем для побратимів, неодноразово проявляв себе як справжній друг, рятуючи і підтримуючи їх, при виконанні своїх військових обов’язків завжди виявляв мужність, стійкість, відвагу, героїзм, був людиною честі та слова.
3 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в селищі Нью-Йорк Донецької області Василь Паламарчук загинув, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, український народ, його історію та культуру.
Мріяв звільнити рідний край від російських загарбників і робив усе можливе, аби наблизити перемогу своєї країни. Після закінчення війни планував відновити адвокатську діяльність і робити свою роботу, а саме: захищати людей, бо він «Адвокат». Мав намір писати позови про стягнення компенсацій з окупантів, захищати права учасників бойових дій у судах.
Він був веселим, щирим, добрим, чуйним, справедливим, любив свою сім’ю і Батьківщину й віддав життя за український народ, за свободу та мирне майбутнє.
Василь Паламарчук – це людина, яка своїми вчинками та самопожертвою заслуговує на пам'ять і найвищу нагороду звання «Героя України» (посмертно).
Низький уклін і вічна шана усім, хто віддав своє життя за нашу Батьківщину.
Слава всім, хто захищає Україну.
Слава Україні! Героям Слава!