Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) молодшому солдату Павелко Ярославу Володимировичу!

Шановний пане Президенте України!
Просимо Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) солдату Павелко Ярославу Володимировичу, водію 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, за його відданість Батьківщині, неймовірну мужність і самопожертву під час захисту незалежності України.
Ярослав Павелко народився 4 червня 1979 року у селі Зоротовичі Самбірського району Львівської області. Навчався у Міженецькій середній школі. Після 8 класу продовжив навчання у ДПТНЗ "Нижанковицький професійний ліцей " смт. Нижанковичі. Вже у дорослому віці навчався у ВСП «Львівський фаховий коледж ЛНУП» Все своє життя, як і його батько Павелко Володимир Іванович, пропрацював на будові, тим самим вкладав свою лепту у розбудову нашої країни.
З січня 2023 року після смерті матері, яка хворіла онкологією і за якою доглядав Ярослав, добровільно став на захист України, хоча мав можливість туди не іти, оскільки був обмежено придатний. З самого початку і до загибелі (до 8 січня 2025 року) служив водієм 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
Ярослав був не лише мужнім та самовідданим воїном, а й людиною з великим та добрим серцем. Його шанували та поважали, адже він завжди вислуховував, підтримував, давав поради та робив усе можливе, аби врятувати життя товариша по зброї. Ярослав здійснив на війні подвиг справжнього Героя України. У найважчий для нашої країни час, він віддав своє життя за кожного з нас.
Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки фронту: Попасну, Золоте, Майорськ, Часів Яр. При штурмових діях на Донеччині Ярослав отримав контузію внаслідок обстрілу ворожої артилерії, що майже втратив слух на одне вухо, але не залишив своїх побратимів і не демобілізувався. У 2024 році брав активну участь в обороні населених пунктів Торецьк та Нью-Йорк на Донеччині.
За проявлену мужність і героїзм отримав нагороду:
12.03.2025 (посмертно) – Орден «Хрест Героя».
Останній бій Ярослава Павелка відбувся в ніч із 7 на 8 січня 2025 року біля Оріхово-Василівки, що на Донеччині. Ворожий FPV-дрон поцілив у машину, водієм якої був його побратим Тарас Сеньків. Далі розпочався артилерійський обстріл. Ярослав не залишив пораненого водія, допоміг ще з одним побратимом вибратися з машини пораненому другові Тарасу Сеньків, але сам загинув разом із ним та ще одним побратимом під час артилерійського обстрілу противника.
Його особиста мужність, сміливість і відданість Україні стали прикладом для побратимів. При будь яких обставинах, завжди усміхнений, брав відповідальність за своє життя та життя побратимів. Ним безмежно пишається його сім'я, родина, друзі, та пам'ятають до останнього про його щире, віддане ставлення. Він залишився взірцем справедливості, високого рівня відповідальності, незламності та патріотизму, тому що ніколи не зупинявся перед труднощами, завжди був там, де найбільша небезпека, захищаючи усіх нас.
Ярослав Павелко не встиг створити власну сім’ю, здійснити заповітні мрії, народити та виховати дітей, не встиг пожити. Все життя він жив для когось, і поклав своє найдорожче, що у нього було – життя, за нашу волю та свободу. Ярославу назавжди залишилося 45 років.
Загибель Ярослава є великою трагедією і непоправною втратою не лише для його батька, брата та родини, а й для побратимів, друзів та всіх, хто мав честь знати його. Не забудемо його відданість та відвагу. Пам'ять про нього має жити в наших серцях, разом із безмежною вдячністю за подвиг і самопожертву заради всіх нас.
Його відвага, відданість, самопожертва, військовий професіоналізм і прагнення до Перемоги України заслуговують найвищого державного визнання.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане гідним вшануванням його подвигу, прикладом для майбутніх поколінь та проявом вдячності від українського народу.
Просимо Вас, пане Президенте, підтримати нашу ініціативу та присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) Павелко Ярославу Володимировичу, патріоту України, за його вагомий внесок у боротьбі за незалежність і територіальну цілісність нашої країни.
Закликаємо підтримати цю ініціативу та гідно вшанувати пам’ять героя Павелко Ярослава.

Уклін та шана Герою!
Вічна пам'ять.
Слава Україні! Смерть ворогам!

З повагою, Марія Богомолова, голова БФ «Оберіг Львів»