Андрій Дмитрович Мельник — старший солдат, військовослужбовець 13 ОМПБ, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Народився і виріс у селі Пролетарське(нині — Поліське) Коропського району, Чернігівської області, де й проживали його батьки.
Вивчився на помічника машиніста, закінчивши Козятинський технікум.
Під час строкової служби в армії служив розвідником.
Пізніше переїхав із сім'єю до Ніжина. Працював збірником-зварювальником сейфів.
У серпні 2014 року був призваний до армії, залишивши вдома шестирічну доньку і дружину на 9 місяці вагітності. Потрапив в аеромобільні десантні війська — у 81 ОАеМБр.
Проходив навчання у Костянтинівці(Донецька область). Після навчання потрапив у село Водяне, де й виконував бойові завдання. Брав безпосередню участь у боях за аеропорт «Донецьк» ім. С. Прокоф'єва, в якому бував на завданнях.
Контракт в Андрія закінчився у листопаді 2021, але 25 лютого йому знову зателефонували з військкомату.
Із перших днів повномасштабного ворожого наступу Андрій Мельник став на оборону рідної землі від російського окупанта.
І з дому потай від матері та дружини чоловік зідзвонився з колишніми товаришами по службі та вони поїхали. Більше мати не бачила живим свого сина.
Загинув 18 березня 2022 року у віці 37 років під час боїв з російськими окупантами в селі Олишівка, що на Чернігівщині
Залишилися дружина та двоє дітей (син і донька).
Земляки та побратими згадують Андрія як порядну і світлу людину, сміливого й відважного воїна. Він мав золоті руки, був майстровитим, мав дуже багато планів…
Андрій Мельник нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 215/2022 «Про відзначення державними нагородами України»)