Присвоєння звання Героя України (посмертно) юному сержанту ВОЙТЕШЕНКО Олександру Михайловичу

Я, сестра загиблого військовослужбовця, Луцай Світлана Михайлівна, із побратимами 105 прикордонного загону ім. князя Володимира Великого, звертаємося до Вас, пане Президент України Зеленський Володимир Олександрович, щодо присвоєння звання Героя України посмертно сержанту Войтешенко Олександру Михайловичу.
Олександр у 21 рік вступив до лав Державної Прикордонної служби України, став на захист Батьківщини і зайняв посаду водія вогневої підтримки військової частини 2253 прикордонної комендатури швидкого реагування 105 прикордонного загону ім. князя Володимира Великого.
Служив з честю та гідністю, виконував свій військовий обовʼязок на різних напрямках. За час служби мав бойові завдання на Донеччині біля н.п Красногорівка; на Чернігівщині біля н.п.Сеньківка; на Харківщині біля н.п Колісниківка.
За його відданість та мужність, Олександра було відзначено:
- Нагрудним знаком "Відмінний прикордонник"
- посвідченням Учасника бойових дій
Під час виконання бойового завдання з оборони Харківщини 28 грудня 2024 року на Куп'янському напрямку отримав поранення не сумісне з життям.
Серед побратимів мав величезну повагу та підтримку, зарекомендував себе як надійний побратим та сміливий воїн. Про нього відгукуються: "Саша був дуже порядною Людиною. На словах до неможливості скромним, а на ділі справжнім тигром. Не вмів думати про себе."
Мав позивний "Даніель" (головний герой фільму «Таксі»), бо був відважним водієм. Кращого водія не було в підрозділі. Їхав куди завгодно, по будь-яким дорогам і без жодних вагань.
Був дуже доброю і співчутливою людиною, ніколи не залишав поранених побратимів. Незважаючи на великі ризики, сміючись смерті в обличчя, завжди їхав під обстрілами ворога за пораненими військовими. Він казав: "Хто, як не я".
На його шляху безліч врятованих воїнів та бойових виходів. Його подвиги на полі бою неможливо осягнути та переоцінити. Завжди перебував попереду, перш за все, дбав про побратимів і, не шкодуючи себе, до останнього подиху був вірний Україні.
Народився і виріс у селі Олешня, що на Чернігівщині. Закінчив Національний університет "Чернігівський колегіум" ім. Т.Шевченка.
Йому назавжди 23... Він дуже любив життя, був надзвичайно доброю і чуйною людиною, завжди всім хотів допомогти, не думаючи про себе. Казав: "Ще встигну!". Не встиг..
Вважаємо, що присвоєння звання Героя України (посмертно) Войтешенко Олександру Михайловичу буде гідним визнанням його подвигу і знаком вдячності всього народу за його жертовність, а також символом єдності та підтримки для всіх тих, які захищають нашу Батьківщину.
Висловлюємо прохання підтримати петицію. Це найменше, що можна зробити на знак подяки Героям за наше життя!
Вічна слава Героям України!