Пане Президенте, прошу Вас присвоїти посмертно звання Героя України, вірному сину своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України, солдату Тиліпському Віталію Романовичу, 05.01.1987 р.н., народженому в місті Львові. Навчався у загальноосвітній школі номер 84, м. Львів. Також закінчив у 2005 році Державне професійне-технічне училище номер 33 ,м. Львова і здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів, електрогазозварника.
Любив проводити час з донечкою Вікторією,яку дуже сильно любив та очікував її народження.
Полюбляв футбол, та рибалку а рибалка завжди нагадувала Йому батька,- котрий загинув у молодому віці...
26.07.2024 року став на захист своєї Рідної землі-своєї Батьківщини України, 155-та окрема механізована бригада імені Анни Київської - механізованого з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України у складі в/ч А5001.
У пекельному бою за Україну , виявивши стійкість та мужність загинув 12 грудня 2024 року , у зоні бойових дій у напрямку Донецької області, Покровського району, населений пункт Шевченко.
Віталій був мужнім Сином своєї Держави і до останнього подиху захищав цілісність її кордонів, зі слів побратимів під час наступу ворога помітив відсутність двох побратимів- котрі мали нічне чергування , Віталій не роздумуючи вирішив вернутись за ними, а коли вони всі троє перебігали в безпечний для їхнього життя бліндаж , Віталій біг останній прикриваючи , - отримав вибухову травму від ворожого дрона...
Віталій був сміливий і не дивлячись ні на що, допомагав іншим, мав добре молоде серце, яке хотіло жити і бачити як росте Наша Донечка.
Захищав Нашу Неньку Україну до останнього подиху…
Тиліпський Віталій Романович з позивним «Джокер» назавжди 37 років…
ШАНОВНИЙ ВОЛОДИМИРЕ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ, прошу Вас удостоїти подвиг мого чоловіка ,чудового батька почесним званням Героя України (посмертно).
Слава Україні!!!
Смерть Ворогам!!!