Шановний пане Президент!
Прошу вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку справжньому патріоту, Захиснику нашої Батьківщини, командиру 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 1-го батальйону оперативного призначення 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана військової частини 3017 Національної гвардії України, сержанту Тишевському Андрію Володимировичу (29.01.1980-21.02.2024).
№22/244882-еп
Шановний пане Президент!
Прошу вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку справжньому патріоту, Захиснику нашої Батьківщини, командиру 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 1-го батальйону оперативного призначення 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана військової частини 3017 Національної гвардії України, сержанту Тишевському Андрію Володимировичу (29.01.1980-21.02.2024).
Народився 29 січня 1980 року у Львові. Навчався у Ліцеї № 81 ім. Петра Сагайдачного Львівської міської ради. Здобув освіту столяра у державному навчальному закладі "Ставропігійське вище професійне училище м. Львова". Після завершення навчання проходив військову службу на Львівщині та Закарпатті. У 2007 році ми з моїм чоловіком у м. Коломия Івано-Франківської області створили сім’ю, де в спільній любові народилися 2 прекрасних наших донечок. Де і проживали разом однією сім’єю до лютого 2022 року.
Із початком повномасштабного вторгнення без вагань став на захист Батьківщини від загарбників, боронив суверенітет та територіальну цілісність на сході України. В період з 11.12.2023 по 21.02.2024 виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Роботине Запорізької області в результаті ворожого артилерійського обстрілу мій чоловік Тишевський Андрій Володимирович отримав поранення не сумісне з життям. Загинув 21.02.2024.
За виняткову жертовність і героїзм відповідно до розпорядження міського голови міста Львова від 24.03.2025 № 105, Тишевський Андрій Володимирович (посмертно) нагороджений відзнакою «Почесний знак Святого Юрія» у місті Львові.
Мій чоловік був дуже доброю і чуйною людиною, хорошим другом, люблячим чоловіком, татом та вірним побратимом. Він мав ще багато планів та мрій яким, на жаль, не судилося здійснитися. Його подвиг, як подвиги інших Героїв України ніколи не буде забутий, а пам'ять про нього житиме у наших серцях та серцях усіх тих, хто його знав. Мій чоловік не просто воював - він жив і боровся за український народ та територіальну цілісність нашої держави.
За свою сміливість, мужність та відданість Тишевський Андрій Володимирович заслуговує на найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно). Він віддав за Україну найцінніше - своє життя.
Тишевський Андрій "Дідусь Віні" - назавжди 44.
Слава Герою!
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові Тишевському Андрію Володимировичу.
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.
Суть звернення:
Шановний пане Президент!
Прошу вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку справжньому патріоту, Захиснику нашої Батьківщини, командиру 1-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 1-го батальйону оперативного призначення 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана військової частини 3017 Національної гвардії України, сержанту Тишевському Андрію Володимировичу (29.01.1980-21.02.2024).