Януш Тарас Миколайович 23.05.1997р.н.
Жив та працював в м. Тернопіль, лікар - стоматолог, любив свою роботу, завжди поважав свій колектив та пацієнтів. Любив та завжди ставився з повагою до своїх батьків та був єдиним сином в родині, має рідну старшу сестру, дівчину з котрою мали плани на майбутнє, одружитись та будувати своє життя в Україні. Мав багато друзів до котрих завжди був відкритий та готовий прийти на допомогу. Тарас це відкрита, усміхнена, щаслива, відважна, цілеспрямована та щира людина. При спілкуванні з ним завжди посмішка на устах. В своєму оточенні був душею компанії. Ми втратили сина, брата, хлопця, друга, колегу.
Тарас був призваний до військової служби 16 жовтня 2024 року. Проходив службу у 82-й Десантно Штурмовій Бригаді, 2-му десантно-штурмовому батальйоні, медичної роти на посаді фельдшера у військовій частині А2582. Від самого початку здійснював евакуацію поранених хлопців, незважаючи на постійну небезпеку для себе, ризикуючи своїм життям та здоровʼям вивозили поранених хлопців з зони бойових дій на Курському напрямку. Він завжди радів кожному врятованому життю та вважав це своїм покликанням. 20.03.2025 після своєї останньої евакуації він з побратимами повертався до зони бойових дій, але нажаль ворожий FPV влучив у їхній автомобіль та він загинув.
Тарас був відданим, мужнім, добрим, відповідальним, чуйним, сміливим та відкритим. На нього чекали батьки, сестра, дівчина та друзі.
Пане Президенте! Від імені батьків, рідних та близьких просимо Вас підтримати петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату Янушу Тарасу Миколайовичу. Він віддав своє життя за Україну.
Нашому Тарасу навіки 27!
Вічна шана Героям! Вічна слава Героям!
Слава Україні!
Смерть ворогам!