Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Біласу Петру Петровичу!

Шановний Пане Президенте, просимо Вас розглянути петицію про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) за виявлену відвагу та героїзм у захисті нашої Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України - Біласу Петру Петровичу, командиру мінометного взводу військової частини А4220, молодшому лейтенанту, учаснику бойових дій, який віддав своє життя за Україну.
Білас Петро народився 25 лютого 1994 р. у м. Трускавець, Львівської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі №2-гімназії м. Трускавця Львівської області. Паралельно з навчанням в школі займався спортом, вільною боротьбою, перемагав на змаганнях національного та міжнародного рівня, виконав норматив «Кандидата в майстри спорту з вільної боротьби», був прикладом для підростаючого покоління.
Після, навчався у Івано-Франківському фаховому коледжі фізичного виховання та Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Здобув ступінь вищої освіти «Магістр» за спеціальністю «Фізичне виховання».
Під час строкової служби, Петро тренував загальну фізичну підготовку військовослужбовців та готував їх до змагань. Останні, завдяки цьому, успішно перемагали на змаганнях серед військовослужбовців Збройних Сил України.
Згодом, Петро розпочав тренерську кар’єру з вільної боротьби в Трускавці та працював вчителем фізичної культури і вчителем захисту Вітчизни.
Визнаний кращим спортсменом міста, за що був нагороджений міським головою Трускавця. Також нагороджений нагрудним знаком «Воїн спортсмен».
Саме тому, під час служби в ЗСУ в Петра був позивний «Спортсмен».
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Білас Петро Петрович не зміг бути осторонь та став на захист своєї Батьківщини від ворога.
Під час служби в ЗСУ Петро надзвичайно результативно виконував завдання в зоні бойових дій, зокрема у боях за Бахмут. Був лідером серед інших військовослужбовців, підтримував бойовий дух військових та цілеспрямовано ішов вперед захищати Україну та український народ.
Завдяки точному виконанню мінометної роботи, Петро врятував життя десятків своїх побратимів.
Однак, 05.05.2024 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Старомайорське, Волноваського району Донецької області, рятуючи життя одного із побратимів потрапив під обстріл та загинув. Життя побратима Петру вдалось врятувати, але своє не зберіг. Ще досі тіло не передано рідним та не поховано.
У Петра залишилась дружина та донька, якій 4 рочки.
Він був чудовим сімʼянином, люблячим батьком та чоловіком, гарним сином, найкращим братом, добрим другом. Рідні та близькі завжди могли покластись на нього та очікувати на допомогу та пораду.
Назавжди 30. І лише світла пам'ять в наших серцях.
Пане Президенте, ми просимо Вас вшанувати подвиг Біласа Петра Петровича, присвоївши йому звання «Герой України» (посмертно).

Автором петиції є брат загиблого – Білас Павло Петрович (bilaspavlo@ukr.net).