№22/245238-еп
Шановний пане Президенте! Звертаюся до Вас із найщирішим проханням від серця, сповненого болю, гордості та любові. Прошу Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) моєму батькові — Депутату Василю Ярославовичу, молодшому сержанту 75 окремого батальйону 102 окремої бригади територіальної оборони військової частини А7127, відважному воїну, добровольцю, людині великої честі, яка поклала своє життя за свободу нашої держави.
Автор (ініціатор): Депутат Христина Василівна
Дата оприлюднення: 09 квітня 2025
Тато народився 24 березня 1972 року в селі Вільшаниця, Івано-Франківської області. Він був не просто військовим — він був людиною принципів, дій і щирої любові до України. У 2014 році вийшов на Майдан під час Революції Гідності. У перші дні повномасштабного вторгнення, не вагаючись ані хвилини, став до лав захисників. Він не шукав слави — він шукав справедливість і знаходив її у вірності своєму народові.
З 2022 року тато воював на Запорізькому напрямку. Він ніколи не скаржився, не боявся, не відступав. Завжди говорив: «Якщо я загину — аби була Україна».
16 лютого 2025 року він загинув неподалік м. Гуляйполе. Назавжди залишився на полі бою. Назавжди — у нашій пам’яті. У родині залишився невимовний біль, у його побратимів — повага й сльози, а у його нащадків — приклад справжнього Героя.
У нього було багато мрій, планів, тепла, яке він віддавав іншим. Він був справжнім — чесним, сильним, щирим, незламним. Таким і залишиться для всіх, хто його знав.
Ми щиро віримо, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
З низьким уклоном, болем у серці та глибокою гордістю —
діти, родина, побратими.
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні!
З 2022 року тато воював на Запорізькому напрямку. Він ніколи не скаржився, не боявся, не відступав. Завжди говорив: «Якщо я загину — аби була Україна».
16 лютого 2025 року він загинув неподалік м. Гуляйполе. Назавжди залишився на полі бою. Назавжди — у нашій пам’яті. У родині залишився невимовний біль, у його побратимів — повага й сльози, а у його нащадків — приклад справжнього Героя.
У нього було багато мрій, планів, тепла, яке він віддавав іншим. Він був справжнім — чесним, сильним, щирим, незламним. Таким і залишиться для всіх, хто його знав.
Ми щиро віримо, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
З низьким уклоном, болем у серці та глибокою гордістю —
діти, родина, побратими.
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Горак Ольга Ігорівна
09 липня 2025
2.
Типа Вікторія Сергіївна
09 липня 2025
3.
Мусій Олег Степанович
09 липня 2025
4.
Тимків Марія Євгенівна
09 липня 2025
5.
Ткачук Оксана Анатоліївна
09 липня 2025
6.
Закревська Юлія Вадимівна
09 липня 2025
7.
Дейсун Ірина Юріївна
09 липня 2025
8.
Кокайко Маріанна Юріївна
09 липня 2025
9.
Шлапай Людмила Миколаївна
09 липня 2025
10.
Дудар Ольга Леонідівна
09 липня 2025
11.
Гаврилюк Ольга Сергіївна
09 липня 2025
12.
Швець Наталія Миколаївна
09 липня 2025
13.
Марчук Наталія Володимирівна
09 липня 2025
14.
Грицина Віта Василівна
09 липня 2025
15.
Шевчук Марія Вікторівна
09 липня 2025
16.
Шершнєва Ольга Іванівна
09 липня 2025
17.
Вітер Оксана Володимирівна
09 липня 2025
18.
Сірош Вероніка Юріївна
09 липня 2025
19.
Клек Надія Іванівна
09 липня 2025
20.
Леміш Аліна Олександрівна
09 липня 2025
21.
Антонюк Марія Борисівна
09 липня 2025
22.
Дідук Марина Олександрівна
09 липня 2025
23.
Горбатюк Олена Ігорівна
09 липня 2025
24.
Петечела Олександра Юріївна
09 липня 2025
25.
Солонична Тамара Леонідівна
09 липня 2025
26.
Сорокотяга Олена Віталіївна
09 липня 2025
27.
Компанець Юлія Віталіївна
09 липня 2025
28.
Задніченко Ольга Олексіївна
09 липня 2025
29.
Яциковська Ольга Романівна
09 липня 2025
30.
Сенчак Василь Ігорович
09 липня 2025