№22/245336-еп
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) бійцю ( 4-ої бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж» 4-го батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» Процько Олександру Миколайовичу , 29.06.1975 р.н., який загинув 01.07.2024 року.
Автор (ініціатор): Кибенко Анастасія Олександрівна
Дата оприлюднення: 11 квітня 2025
Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту , хороброму та вірному своїй країні , бійцю Процько Олександру Миколайовичу, який народився 29.06.1975 року в селі Володькова Дівиця , проживав у місті Ніжин. Його військовий шлях почався ще з початку війни у 2014 році . Він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , на території Луганської та Донецької областях ( в таких населених пунктах як Рубіжне , Сєвєродонецьк, Лисичанськ , Новоайдар, Райгородка , Трехизбенка , Весела Гора , Христово , Олександрівка , Георгієвка , Лутугіно, Щастя) . Неодноразово залучався до виконання деверсійно-розвідувальних завдань. Після демобілізації неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні , так і закордоном , де здобував неабиякий успіх . З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста . Одним із перших з побратимами відбивав наступ на Ніжин , завдяки чому в місті продовжується життя . Далі захист
Батьківщини вже безпосередньо продовжив на сході України. З початку 2023 року проходив військову службу у В/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення . У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення , після чого була довга реабілітація. Кожен день на реабілітації він чекав моменту повернення на фронт , до побратимів. Ніколи вдома він не відчував себе таким вільним як з хлопцями на позиціях. Він казав : «Щоб не сталось , я не зможу залишили своїх побратимів і ми повинні битись за своє до останнього». Що він і зробив , він бився до кінця , до останнього подиху він був з Україною. Героїчно загинув Процько Олександр 01.07.2024 року в с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області під час виконання бойових дій .
Тато був , є і буде неймовірною людиною . Це найкращий чоловік , батько , дідусь, друг , побратим . Це гідний син України , справжній патріот. Людина , яка завжди була готова віддати своє життя за кожного з нас , за свого побратима.
Людина , у якої була перша ціль в житті - це Вільна , Незалежна , Соборна Україна. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , а рятувати інших.
Наш рідний , ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо те, якою ціною ми маємо свободу.
У Олександра залишились мати, брат, дружина, дві доньки та маленька онука.
Тому присвоїти звання Героя України (посмертно) - це мінімум , що можна зробити для людини , яка заплатила просто найвищу ціну , яка тільки може буде-це життя!
Батьківщини вже безпосередньо продовжив на сході України. З початку 2023 року проходив військову службу у В/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення . У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення , після чого була довга реабілітація. Кожен день на реабілітації він чекав моменту повернення на фронт , до побратимів. Ніколи вдома він не відчував себе таким вільним як з хлопцями на позиціях. Він казав : «Щоб не сталось , я не зможу залишили своїх побратимів і ми повинні битись за своє до останнього». Що він і зробив , він бився до кінця , до останнього подиху він був з Україною. Героїчно загинув Процько Олександр 01.07.2024 року в с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області під час виконання бойових дій .
Тато був , є і буде неймовірною людиною . Це найкращий чоловік , батько , дідусь, друг , побратим . Це гідний син України , справжній патріот. Людина , яка завжди була готова віддати своє життя за кожного з нас , за свого побратима.
Людина , у якої була перша ціль в житті - це Вільна , Незалежна , Соборна Україна. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , а рятувати інших.
Наш рідний , ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо те, якою ціною ми маємо свободу.
У Олександра залишились мати, брат, дружина, дві доньки та маленька онука.
Тому присвоїти звання Героя України (посмертно) - це мінімум , що можна зробити для людини , яка заплатила просто найвищу ціну , яка тільки може буде-це життя!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Маргітич Марина Василівна
11 липня 2025
2.
Карпенко Тетяна Вікторівна
11 липня 2025
3.
Царук Юлія Петрівна
11 липня 2025
4.
Лепетун Марта Анатоліївна
11 липня 2025
5.
Гузенко Віта Володимирівна
11 липня 2025
6.
Берестень Марія Дем'янівна
11 липня 2025
7.
Ровинська Альона Анатоліївна
11 липня 2025
8.
Мартиченко Алла Олександрівна
11 липня 2025
9.
Лазарєва Ірина Вікторівна
11 липня 2025
10.
Мітюхіна Анжеліка Андріївна
11 липня 2025
11.
Кузик Леся Олегівна
11 липня 2025
12.
Пелеп'юк Іванна Володимирівна
11 липня 2025
13.
Тулинська Марина Олександрівна
11 липня 2025
14.
Олійник Ірина Іванівна
11 липня 2025
15.
Зємба Христина Любомирівна
11 липня 2025
16.
Крочук Юлія Вячеславівна
11 липня 2025
17.
Коваль Ірина Олегівна
11 липня 2025
18.
Медвідь Уляна Володимирівна
11 липня 2025
19.
Микіч Христина Ігорівна
10 липня 2025
20.
Бурко Наталія Богданівна
10 липня 2025
21.
Коняєва Юлія Валеріївна
10 липня 2025
22.
Савченко Наталія Василівна
10 липня 2025
23.
Даніленко Ірина Маратівна
10 липня 2025
24.
Козик Олена Василівна
10 липня 2025
25.
Мрак Ольга Олегівна
10 липня 2025
26.
Скороходова Юлія Ігорівна
10 липня 2025
27.
Мотрич Карина Олегівна
10 липня 2025
28.
Бача Ольга Володимирівна
10 липня 2025
29.
Бурківська Ірина Володимирівна
10 липня 2025
30.
Яковенко Аліна Олегівна
10 липня 2025