№22/245336-еп
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) бійцю ( 4-ої бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж» 4-го батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» Процько Олександру Миколайовичу , 29.06.1975 р.н., який загинув 01.07.2024 року.
Автор (ініціатор): Кибенко Анастасія Олександрівна
Дата оприлюднення: 11 квітня 2025
Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту , хороброму та вірному своїй країні , бійцю Процько Олександру Миколайовичу, який народився 29.06.1975 року в селі Володькова Дівиця , проживав у місті Ніжин. Його військовий шлях почався ще з початку війни у 2014 році . Він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , на території Луганської та Донецької областях ( в таких населених пунктах як Рубіжне , Сєвєродонецьк, Лисичанськ , Новоайдар, Райгородка , Трехизбенка , Весела Гора , Христово , Олександрівка , Георгієвка , Лутугіно, Щастя) . Неодноразово залучався до виконання деверсійно-розвідувальних завдань. Після демобілізації неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні , так і закордоном , де здобував неабиякий успіх . З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста . Одним із перших з побратимами відбивав наступ на Ніжин , завдяки чому в місті продовжується життя . Далі захист
Батьківщини вже безпосередньо продовжив на сході України. З початку 2023 року проходив військову службу у В/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення . У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення , після чого була довга реабілітація. Кожен день на реабілітації він чекав моменту повернення на фронт , до побратимів. Ніколи вдома він не відчував себе таким вільним як з хлопцями на позиціях. Він казав : «Щоб не сталось , я не зможу залишили своїх побратимів і ми повинні битись за своє до останнього». Що він і зробив , він бився до кінця , до останнього подиху він був з Україною. Героїчно загинув Процько Олександр 01.07.2024 року в с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області під час виконання бойових дій .
Тато був , є і буде неймовірною людиною . Це найкращий чоловік , батько , дідусь, друг , побратим . Це гідний син України , справжній патріот. Людина , яка завжди була готова віддати своє життя за кожного з нас , за свого побратима.
Людина , у якої була перша ціль в житті - це Вільна , Незалежна , Соборна Україна. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , а рятувати інших.
Наш рідний , ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо те, якою ціною ми маємо свободу.
У Олександра залишились мати, брат, дружина, дві доньки та маленька онука.
Тому присвоїти звання Героя України (посмертно) - це мінімум , що можна зробити для людини , яка заплатила просто найвищу ціну , яка тільки може буде-це життя!
Батьківщини вже безпосередньо продовжив на сході України. З початку 2023 року проходив військову службу у В/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення . У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення , після чого була довга реабілітація. Кожен день на реабілітації він чекав моменту повернення на фронт , до побратимів. Ніколи вдома він не відчував себе таким вільним як з хлопцями на позиціях. Він казав : «Щоб не сталось , я не зможу залишили своїх побратимів і ми повинні битись за своє до останнього». Що він і зробив , він бився до кінця , до останнього подиху він був з Україною. Героїчно загинув Процько Олександр 01.07.2024 року в с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області під час виконання бойових дій .
Тато був , є і буде неймовірною людиною . Це найкращий чоловік , батько , дідусь, друг , побратим . Це гідний син України , справжній патріот. Людина , яка завжди була готова віддати своє життя за кожного з нас , за свого побратима.
Людина , у якої була перша ціль в житті - це Вільна , Незалежна , Соборна Україна. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , а рятувати інших.
Наш рідний , ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо те, якою ціною ми маємо свободу.
У Олександра залишились мати, брат, дружина, дві доньки та маленька онука.
Тому присвоїти звання Героя України (посмертно) - це мінімум , що можна зробити для людини , яка заплатила просто найвищу ціну , яка тільки може буде-це життя!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гохман Тетяна Анатоліївна
21 квітня 2025
2.
Музика Ольга Петрівна
21 квітня 2025
3.
Колеснік Галина Вікторівна
21 квітня 2025
4.
Мельніченко Регіна Олександрівна
21 квітня 2025
5.
Цуд Василь Миколайович
21 квітня 2025
6.
Сисюк Катерина Вікторівна
21 квітня 2025
7.
Шевченко Катерина Валеріївна
21 квітня 2025
8.
Пономарьова Владислава Юріївна
21 квітня 2025
9.
Шунь Ірина Володимирівна
21 квітня 2025
10.
Науменко Юлія Леонтіївна
21 квітня 2025
11.
Фомічова Катерина Валеріївна
21 квітня 2025
12.
Сокіл Іра Нестерівна
21 квітня 2025
13.
Антонова Анна Сергіївна
21 квітня 2025
14.
Захарків Лариса Володимирівна
21 квітня 2025
15.
Олаг Наталія Іванівна
21 квітня 2025
16.
Струцінська Ганна Дональдівна
21 квітня 2025
17.
Болтян Марина Анатоліївна
21 квітня 2025
18.
Ряба Галина Петрівна
21 квітня 2025
19.
Кобильник Тетяна Анатоліївна
21 квітня 2025
20.
Постнікова Тетяна Леонідівна
21 квітня 2025
21.
Гончар Інна Михайлівна
21 квітня 2025
22.
Борисюк Дмитро Вікторович
21 квітня 2025
23.
Кіско Наталія Антонівна
21 квітня 2025
24.
Фадєєва Інна Василівна
21 квітня 2025
25.
Василівецька Світлана Миколаївна
21 квітня 2025
26.
Сиворакша Світлана Юріївна
21 квітня 2025
27.
Левченко Карина Віталіївна
21 квітня 2025
28.
Гнатюк Оксана Євгенівна
21 квітня 2025
29.
Вархол Марина Олександрівна
21 квітня 2025
30.
Тислюк Катерина Всеволодівна
21 квітня 2025
2765
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 82 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.