№22/245336-еп
Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) бійцю ( 4-ої бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж» 4-го батальйону оперативного призначення «Сила Свободи» Процько Олександру Миколайовичу , 29.06.1975 р.н., який загинув 01.07.2024 року.
Автор (ініціатор): Кибенко Анастасія Олександрівна
Дата оприлюднення: 11 квітня 2025
Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) справжньому патріоту , хороброму та вірному своїй країні , бійцю Процько Олександру Миколайовичу, який народився 29.06.1975 року в селі Володькова Дівиця , проживав у місті Ніжин. Його військовий шлях почався ще з початку війни у 2014 році . Він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції , на території Луганської та Донецької областях ( в таких населених пунктах як Рубіжне , Сєвєродонецьк, Лисичанськ , Новоайдар, Райгородка , Трехизбенка , Весела Гора , Христово , Олександрівка , Георгієвка , Лутугіно, Щастя) . Неодноразово залучався до виконання деверсійно-розвідувальних завдань. Після демобілізації неодноразово проходив додаткові військові навчання як в Україні , так і закордоном , де здобував неабиякий успіх . З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста . Одним із перших з побратимами відбивав наступ на Ніжин , завдяки чому в місті продовжується життя . Далі захист
Батьківщини вже безпосередньо продовжив на сході України. З початку 2023 року проходив військову службу у В/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення . У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення , після чого була довга реабілітація. Кожен день на реабілітації він чекав моменту повернення на фронт , до побратимів. Ніколи вдома він не відчував себе таким вільним як з хлопцями на позиціях. Він казав : «Щоб не сталось , я не зможу залишили своїх побратимів і ми повинні битись за своє до останнього». Що він і зробив , він бився до кінця , до останнього подиху він був з Україною. Героїчно загинув Процько Олександр 01.07.2024 року в с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області під час виконання бойових дій .
Тато був , є і буде неймовірною людиною . Це найкращий чоловік , батько , дідусь, друг , побратим . Це гідний син України , справжній патріот. Людина , яка завжди була готова віддати своє життя за кожного з нас , за свого побратима.
Людина , у якої була перша ціль в житті - це Вільна , Незалежна , Соборна Україна. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , а рятувати інших.
Наш рідний , ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо те, якою ціною ми маємо свободу.
У Олександра залишились мати, брат, дружина, дві доньки та маленька онука.
Тому присвоїти звання Героя України (посмертно) - це мінімум , що можна зробити для людини , яка заплатила просто найвищу ціну , яка тільки може буде-це життя!
Батьківщини вже безпосередньо продовжив на сході України. З початку 2023 року проходив військову службу у В/ч 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення . У жовтні 2023 року отримав осколкові поранення , після чого була довга реабілітація. Кожен день на реабілітації він чекав моменту повернення на фронт , до побратимів. Ніколи вдома він не відчував себе таким вільним як з хлопцями на позиціях. Він казав : «Щоб не сталось , я не зможу залишили своїх побратимів і ми повинні битись за своє до останнього». Що він і зробив , він бився до кінця , до останнього подиху він був з Україною. Героїчно загинув Процько Олександр 01.07.2024 року в с. Спірне Бахмутського району в Донецькій області під час виконання бойових дій .
Тато був , є і буде неймовірною людиною . Це найкращий чоловік , батько , дідусь, друг , побратим . Це гідний син України , справжній патріот. Людина , яка завжди була готова віддати своє життя за кожного з нас , за свого побратима.
Людина , у якої була перша ціль в житті - це Вільна , Незалежна , Соборна Україна. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі - стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятися за своє життя , а рятувати інших.
Наш рідний , ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо те, якою ціною ми маємо свободу.
У Олександра залишились мати, брат, дружина, дві доньки та маленька онука.
Тому присвоїти звання Героя України (посмертно) - це мінімум , що можна зробити для людини , яка заплатила просто найвищу ціну , яка тільки може буде-це життя!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сорохан Ольга Павлівна
30 червня 2025
2.
Гаврилко Ірина Володимирівна
30 червня 2025
3.
Субін Тетяна Олександрівна
30 червня 2025
4.
Рудківська Аліна Володимирівна
30 червня 2025
5.
Візіренко Жанна Станіславівна
30 червня 2025
6.
Луковка Вікторія Петрівна
30 червня 2025
7.
Кузьмінчук Галина Василівна
30 червня 2025
8.
Синицина Наталія Сергіївна
30 червня 2025
9.
Гонсецька Марія Ігорівна
30 червня 2025
10.
Семенюк Іванна Олександрівна
29 червня 2025
11.
Парпура Марина Вікторівна
29 червня 2025
12.
Гончаренко Інеса Олександрівна
29 червня 2025
13.
Ніколаєнко Ольга Олександрівна
29 червня 2025
14.
Расторгуєва Лариса Степанівна
29 червня 2025
15.
Єсипенко Олена Василівна
29 червня 2025
16.
Давиденко Надія Миколаївна
29 червня 2025
17.
Малицька Алла Павлівна
29 червня 2025
18.
Воровська Ольга Миколаївна
29 червня 2025
19.
Бадірова Ольга Миколаївна
29 червня 2025
20.
Мацапура Олена Василівна
29 червня 2025
21.
Жиленкова Лєна Володимирівна
29 червня 2025
22.
Коцюба Олена Володимирівна
29 червня 2025
23.
Позднякова Любов Анатоліївна
29 червня 2025
24.
Моїк Ірина Олександрівна
28 червня 2025
25.
Мащенко Вікторія Вікторівна
28 червня 2025
26.
Чужченко Карина Миколаївна
28 червня 2025
27.
Стешенко Тетяна Василівна
28 червня 2025
28.
Жалюк Діана Русланівна
28 червня 2025
29.
Добра Лариса Віталіївна
28 червня 2025
30.
Середа Оксана Анатоліївна
28 червня 2025
4235
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 11 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.