№22/245412-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Петруку Владиславу Павловичу Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Петруку Владиславу Павловичу - бойовому медику НГУ "Рубіж", людині, яка була прикладом незламності, самопожертви та честі, воїну який загинув 14 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання.
Автор (ініціатор): Ладовчин Сергій Олександрович
Дата оприлюднення: 11 квітня 2025
Шановний пане Президенте!
Звертаємось із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Петруку Владиславу Павловичу - бойовому медику взводу розвідки 2-го (5-го) батальйону оперативного призначення НГУ "Рубіж".
Владислав народився 19 квітня 2002 року в Луцьку. На момент повномасштабного вторгнення Владислав тільки-но завершив строкову службу. Він без жодних роздумів і вагань, не кажучи нічого батькам і рідним, у 19-річному віці подався до військкомату та добровільно став на захист Батьківщини. Із першого ж дня і до останнього - він не просто був на війні, він жив нею. Він був тим, хто завжди йшов першим - часто не думаючи про себе, а лише про порятунок побратимів.
Як медик Владислав неодноразово рятував життя під обстрілами, в найнебезпечніших точках фронту. Завжди брав на себе повну відповідальність у діях, евакуйовував поранених під щільним вогнем, діяв самостійно - без зв’язку й підкріплення. При виконанні бойового завдання знайшов та вивів поранених бійців, яких вважали безвісти зниклими. Навіть будучи пораненим, залишався на позиціях, допоки не рятував кожного, хто потребував допомоги.
14 лютого 2025 року, під час виконання завдання з розмінування і прикриття інженерної групи поблизу населеного пункту Лозова, Владислав загинув - підірвавшись на міні, прикриваючи своїх побратимів.
До останнього подиху він був тим, ким був завжди - Воїном і Людиною з великої літери.
Ми, всі, хто знав Владислава, і я особисто - переконані, що його подвиг має бути гідно вшанований. Його відвага, самопожертва і любов до України заслуговують на найвище державне визнання.
Щиро просимо Вас, пане Президенте, присвоїти молодшому сержанту Петруку Владиславу Павловичу звання Героя України (посмертно).
Звертаємось із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Петруку Владиславу Павловичу - бойовому медику взводу розвідки 2-го (5-го) батальйону оперативного призначення НГУ "Рубіж".
Владислав народився 19 квітня 2002 року в Луцьку. На момент повномасштабного вторгнення Владислав тільки-но завершив строкову службу. Він без жодних роздумів і вагань, не кажучи нічого батькам і рідним, у 19-річному віці подався до військкомату та добровільно став на захист Батьківщини. Із першого ж дня і до останнього - він не просто був на війні, він жив нею. Він був тим, хто завжди йшов першим - часто не думаючи про себе, а лише про порятунок побратимів.
Як медик Владислав неодноразово рятував життя під обстрілами, в найнебезпечніших точках фронту. Завжди брав на себе повну відповідальність у діях, евакуйовував поранених під щільним вогнем, діяв самостійно - без зв’язку й підкріплення. При виконанні бойового завдання знайшов та вивів поранених бійців, яких вважали безвісти зниклими. Навіть будучи пораненим, залишався на позиціях, допоки не рятував кожного, хто потребував допомоги.
14 лютого 2025 року, під час виконання завдання з розмінування і прикриття інженерної групи поблизу населеного пункту Лозова, Владислав загинув - підірвавшись на міні, прикриваючи своїх побратимів.
До останнього подиху він був тим, ким був завжди - Воїном і Людиною з великої літери.
Ми, всі, хто знав Владислава, і я особисто - переконані, що його подвиг має бути гідно вшанований. Його відвага, самопожертва і любов до України заслуговують на найвище державне визнання.
Щиро просимо Вас, пане Президенте, присвоїти молодшому сержанту Петруку Владиславу Павловичу звання Героя України (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Мухіна Людмила Іванівна
16 квітня 2025
2.
Янишенко Орислава Іванівна
16 квітня 2025
3.
Шульгіна Тетяна Геннадіївна
16 квітня 2025
4.
Філімонович Юлія Вікторівна
16 квітня 2025
5.
Намака Ірина Ігорівна
16 квітня 2025
6.
Остапчук Наталія Богданівна
16 квітня 2025
7.
Погиба Ірина Валеріївна
16 квітня 2025
8.
Мироненко Марія Валеріївна
16 квітня 2025
9.
Горецька Вікторія Сергіївна
16 квітня 2025
10.
Підгородецька Діана Василівна
16 квітня 2025
11.
Спутай Ольга Михайлівна
16 квітня 2025
12.
Гончар Наталія Вікторовна
16 квітня 2025
13.
Чупряк Людмила Анатоліївна
16 квітня 2025
14.
Маївка Валентина Олександрівна
16 квітня 2025
15.
Чигрин Лілія Сергіївна
16 квітня 2025
16.
Зарубіна Анастасія Юріївна
16 квітня 2025
17.
Кравець Юлія Василівна
15 квітня 2025
18.
Бойчук Маргарита Павлівна
15 квітня 2025
19.
Мельник Микола Сергійович
15 квітня 2025
20.
Кахчі Ганна Миколаївна
15 квітня 2025
21.
Реник Наталія Петрівна
15 квітня 2025
22.
Кіт Марія Володимирівна
15 квітня 2025
23.
Чікіна Євгенія Анатоліївна
15 квітня 2025
24.
Треліс Анна Володимирівна
15 квітня 2025
25.
Крестьяна Галина Миколаївна
15 квітня 2025
26.
Кук Інна Олегівна
15 квітня 2025
27.
Доценко Дар'я Олександрівна
15 квітня 2025
28.
Панасюк Ольга Пантеліївна
15 квітня 2025
29.
Пальчик Любов Володимирівна
15 квітня 2025
30.
Найдьонова Анастасія Євгенівна
15 квітня 2025
2572
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 87 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.