№22/245448-еп
Шановний пане Президенте! Звертаюся до Вас із найщирішим проханням від серця, сповненого болю, гордості та любові. Прошу Вас присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) моєму батькові - Мартиненку Сергію Володимировичу, солдату військової частини А4427 відважному воїну, людині великої честі, яка поклала своє життя за свободу нашої держави.
Автор (ініціатор): Алпєєва Катерина Ігорівна
Дата оприлюднення: 14 квітня 2025
Тато народився 11 квітня 1976 року в селі Савенка , Київської області. Проживав з сімʼєю в селі Катюжанка. Він був не просто військовим — він був людиною принципів, дій і щирої любові до України. Він не шукав слави — він шукав справедливість і знаходив її у вірності своєму народові.
З 2023 року тато воював на Курахівському напрямку. Солдат відданий військовій присязі ніколи не скаржився, не боявся, не відступав. Завжди говорив: «Якщо я загину — аби була Україна».
26 липня 2024 року він загинув неподалік села Новоукраїнка Волноваський район Донецька область виконуючи військовий обовʼязок.Назавжди — у нашій пам’яті. У родині залишився невимовний біль, у його побратимів — повага й сльози, а у його нащадків — приклад справжнього Героя.
У нього було багато мрій, планів, тепла, яке він віддавав іншим. Він був справжнім — чесним, сильним, щирим, незламним. Таким і залишиться для всіх, хто його знав.
Ми щиро віримо, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
З низьким уклоном, болем у серці та глибокою гордістю —
діти, дружина,родина, побратими.
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні!
З 2023 року тато воював на Курахівському напрямку. Солдат відданий військовій присязі ніколи не скаржився, не боявся, не відступав. Завжди говорив: «Якщо я загину — аби була Україна».
26 липня 2024 року він загинув неподалік села Новоукраїнка Волноваський район Донецька область виконуючи військовий обовʼязок.Назавжди — у нашій пам’яті. У родині залишився невимовний біль, у його побратимів — повага й сльози, а у його нащадків — приклад справжнього Героя.
У нього було багато мрій, планів, тепла, яке він віддавав іншим. Він був справжнім — чесним, сильним, щирим, незламним. Таким і залишиться для всіх, хто його знав.
Ми щиро віримо, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
З низьким уклоном, болем у серці та глибокою гордістю —
діти, дружина,родина, побратими.
Вічна пам’ять Герою. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сорочинська Ганна Олександрівна
14 липня 2025
2.
Берова Ганна Панасівна
14 липня 2025
3.
Гребень Софія Олегівна
14 липня 2025
4.
Літвінова Яна Юріївна
14 липня 2025
5.
Гончарова Марина Борисівна
14 липня 2025
6.
Петловнюк Руслана Валеріївна
14 липня 2025
7.
Кецман Ірина Василівна
14 липня 2025
8.
Дробина Юлія Альбертівна
14 липня 2025
9.
Громаковський Ігор Юрійович
14 липня 2025
10.
Дудік Ірина Сергіївна
14 липня 2025
11.
Ашуркова Галина Олександрівна
14 липня 2025
12.
Лукаш Іванна Іванівна
14 липня 2025
13.
Бойтой Наталія Володимирівна
14 липня 2025
14.
Євчук Анна Сергіївна
14 липня 2025
15.
Царинська Тетяна Іванівна
14 липня 2025
16.
Олійник Поліна Миколаївна
13 липня 2025
17.
Басараба Інна Володимирівна
13 липня 2025
18.
Гребенюк Анастасія Андріївна
13 липня 2025
19.
Яковенко Ілона Тагіровна
13 липня 2025
20.
Динь Дмитро Євгенійович
13 липня 2025
21.
Щипенко Зоя Олексіївна
13 липня 2025
22.
Геращенко Тетяна Андріївна
13 липня 2025
23.
Демчук Ірина Володимирівна
13 липня 2025
24.
Тиха Яна Володимирівна
13 липня 2025
25.
Дуркот Надія Володимирівна
13 липня 2025
26.
Шпік Марія Дмитрівна
13 липня 2025
27.
Гурко Юлія Михайлівна
13 липня 2025
28.
Полях Вікторія Віталіївна
13 липня 2025
29.
Бірін Анна Володимирівна
13 липня 2025
30.
Логазяк Зоряна Іванівна
13 липня 2025