№22/245574-еп
Прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові - Ставнійчуку Олександру Олексійовичу
Автор (ініціатор): Стеценко Тетяна Михайлівна
Дата оприлюднення: 16 квітня 2025
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові, хороброму захиснику нашої Батьківщини, солдату Хмельницької в/ч А 4239, гранатометнику відділення охорони, батальйону охорони військової частини, який загинув під час бойового завдання із захисту Батьківщини у складі в/ч А4699, залишаючись вірним військовій присязі - Ставнійчуку Олександру Олексійовичу, який народився 8 серпня 1979 року в м. Погребище Вінницької області, жителю м. Шепетівка Хмельницької області.
Олександр був надійною і єдиною опорою для своєї матері, гарним сином, братом, другом. Був дуже принциповим, чесним, відвертим та справедливим. В жовтні 1999 року був призваний на строкову службу у місто Костопіль Рівненьської області. Повернувшись, працював на будівництві. Він безмежно любив Україну,завжди приходив на допомогу і ніколи не залишав у біді. Тому, коли росія анексувала Крим, частково захопила Донецьку та Луганську області, без вагань став на захист Батьківщини. Нам сказав, що «Я маю бойовий досвід і саме такі, як я зараз повинні бути першими в строю». За цей період йому довелось побувати в багатьох гарячих точках. Пройти через пекло, особливо, коли з побратимами виходили з Дебальцевського котла.
Деякий час він був вдома, багато працював, але, коли 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення без роздумів пішов захищати нас з Вами і нашу Державу. Йому це вдавалось 854 дні. 854 днів зі зброєю в руках, в морози і спеку, під дощем і в болоті, і навіть, інколи голодним.
На жаль, 26 червня 2024 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в селі Сокіл Покровського району Донецької області.
Його служба була не лише обов‘язком, а й вираженням його патріотизму та любові до України. Був нагороджений медалями: «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», «Учасник бойових дій».
Ставнійчук Олександр Олексійович - наш Герой, якому назавжди 44 і, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Ніколи не забудемо його його відданість і відвагу. Пам‘ять про нього завжди в наших серцях.
Слава Герою!
Слава Україні!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові, хороброму захиснику нашої Батьківщини, солдату Хмельницької в/ч А 4239, гранатометнику відділення охорони, батальйону охорони військової частини, який загинув під час бойового завдання із захисту Батьківщини у складі в/ч А4699, залишаючись вірним військовій присязі - Ставнійчуку Олександру Олексійовичу, який народився 8 серпня 1979 року в м. Погребище Вінницької області, жителю м. Шепетівка Хмельницької області.
Олександр був надійною і єдиною опорою для своєї матері, гарним сином, братом, другом. Був дуже принциповим, чесним, відвертим та справедливим. В жовтні 1999 року був призваний на строкову службу у місто Костопіль Рівненьської області. Повернувшись, працював на будівництві. Він безмежно любив Україну,завжди приходив на допомогу і ніколи не залишав у біді. Тому, коли росія анексувала Крим, частково захопила Донецьку та Луганську області, без вагань став на захист Батьківщини. Нам сказав, що «Я маю бойовий досвід і саме такі, як я зараз повинні бути першими в строю». За цей період йому довелось побувати в багатьох гарячих точках. Пройти через пекло, особливо, коли з побратимами виходили з Дебальцевського котла.
Деякий час він був вдома, багато працював, але, коли 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення без роздумів пішов захищати нас з Вами і нашу Державу. Йому це вдавалось 854 дні. 854 днів зі зброєю в руках, в морози і спеку, під дощем і в болоті, і навіть, інколи голодним.
На жаль, 26 червня 2024 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в селі Сокіл Покровського району Донецької області.
Його служба була не лише обов‘язком, а й вираженням його патріотизму та любові до України. Був нагороджений медалями: «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», «Учасник бойових дій».
Ставнійчук Олександр Олексійович - наш Герой, якому назавжди 44 і, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Ніколи не забудемо його його відданість і відвагу. Пам‘ять про нього завжди в наших серцях.
Слава Герою!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бабілунга Олена Анатоліївна
11 липня 2025
2.
Бородуля Альона Валеріївна
11 липня 2025
3.
Тишковець Ганна Іванівна
11 липня 2025
4.
Троценко Юлія Миколаївна
11 липня 2025
5.
Дембіцька Тетяна Сергіївна
11 липня 2025
6.
Дашковська Наталія Миколаївна
11 липня 2025
7.
Кіпень Юлія Ігорівна
11 липня 2025
8.
Шахно Ірина Вікторівна
11 липня 2025
9.
Собко Сергій Анатолійович
11 липня 2025
10.
Гребеножко Наталія Михайлівна
11 липня 2025
11.
Шпаковська Руслана Іванівна
11 липня 2025
12.
Яременко Лілія Леонідівна
11 липня 2025
13.
Тарасов Віктор Тимофійович
11 липня 2025
14.
Трембач Ірина Василівна
11 липня 2025
15.
Чучман Тетяна Василівна
11 липня 2025
16.
Орлик Зоряна Юріївна
11 липня 2025
17.
Глядченко Ірина Сергіївна
11 липня 2025
18.
Пономарьова Оксана Анатоліївна
11 липня 2025
19.
Пастушенко Андрій Григорович
11 липня 2025
20.
Федорчук Роман Романович
11 липня 2025
21.
Колтунович Ірина Василівна
11 липня 2025
22.
Сута Арсен Васильович
11 липня 2025
23.
Семенюк Олена Юріївна
11 липня 2025
24.
Сидор Юлія Олександрівна
11 липня 2025
25.
Тисячник Ганна Михайлівна
11 липня 2025
26.
Дидюк Лариса Миколаївна
11 липня 2025
27.
Фесенко Марина Миколаївна
11 липня 2025
28.
Хуторна Ірина Віталіївна
11 липня 2025
29.
Тарасюк Олена Петрівна
11 липня 2025
30.
Левчук Оксана Михайлівна
11 липня 2025
20830
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 6 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.