№22/245574-еп
Прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові - Ставнійчуку Олександру Олексійовичу
Автор (ініціатор): Стеценко Тетяна Михайлівна
Дата оприлюднення: 16 квітня 2025
Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові, хороброму захиснику нашої Батьківщини, солдату Хмельницької в/ч А 4239, гранатометнику відділення охорони, батальйону охорони військової частини, який загинув під час бойового завдання із захисту Батьківщини у складі в/ч А4699, залишаючись вірним військовій присязі - Ставнійчуку Олександру Олексійовичу, який народився 8 серпня 1979 року в м. Погребище Вінницької області, жителю м. Шепетівка Хмельницької області.
Олександр був надійною і єдиною опорою для своєї матері, гарним сином, братом, другом. Був дуже принциповим, чесним, відвертим та справедливим. В жовтні 1999 року був призваний на строкову службу у місто Костопіль Рівненьської області. Повернувшись, працював на будівництві. Він безмежно любив Україну,завжди приходив на допомогу і ніколи не залишав у біді. Тому, коли росія анексувала Крим, частково захопила Донецьку та Луганську області, без вагань став на захист Батьківщини. Нам сказав, що «Я маю бойовий досвід і саме такі, як я зараз повинні бути першими в строю». За цей період йому довелось побувати в багатьох гарячих точках. Пройти через пекло, особливо, коли з побратимами виходили з Дебальцевського котла.
Деякий час він був вдома, багато працював, але, коли 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення без роздумів пішов захищати нас з Вами і нашу Державу. Йому це вдавалось 854 дні. 854 днів зі зброєю в руках, в морози і спеку, під дощем і в болоті, і навіть, інколи голодним.
На жаль, 26 червня 2024 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в селі Сокіл Покровського району Донецької області.
Його служба була не лише обов‘язком, а й вираженням його патріотизму та любові до України. Був нагороджений медалями: «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», «Учасник бойових дій».
Ставнійчук Олександр Олексійович - наш Герой, якому назавжди 44 і, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Ніколи не забудемо його його відданість і відвагу. Пам‘ять про нього завжди в наших серцях.
Слава Герою!
Слава Україні!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові, хороброму захиснику нашої Батьківщини, солдату Хмельницької в/ч А 4239, гранатометнику відділення охорони, батальйону охорони військової частини, який загинув під час бойового завдання із захисту Батьківщини у складі в/ч А4699, залишаючись вірним військовій присязі - Ставнійчуку Олександру Олексійовичу, який народився 8 серпня 1979 року в м. Погребище Вінницької області, жителю м. Шепетівка Хмельницької області.
Олександр був надійною і єдиною опорою для своєї матері, гарним сином, братом, другом. Був дуже принциповим, чесним, відвертим та справедливим. В жовтні 1999 року був призваний на строкову службу у місто Костопіль Рівненьської області. Повернувшись, працював на будівництві. Він безмежно любив Україну,завжди приходив на допомогу і ніколи не залишав у біді. Тому, коли росія анексувала Крим, частково захопила Донецьку та Луганську області, без вагань став на захист Батьківщини. Нам сказав, що «Я маю бойовий досвід і саме такі, як я зараз повинні бути першими в строю». За цей період йому довелось побувати в багатьох гарячих точках. Пройти через пекло, особливо, коли з побратимами виходили з Дебальцевського котла.
Деякий час він був вдома, багато працював, але, коли 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення без роздумів пішов захищати нас з Вами і нашу Державу. Йому це вдавалось 854 дні. 854 днів зі зброєю в руках, в морози і спеку, під дощем і в болоті, і навіть, інколи голодним.
На жаль, 26 червня 2024 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в селі Сокіл Покровського району Донецької області.
Його служба була не лише обов‘язком, а й вираженням його патріотизму та любові до України. Був нагороджений медалями: «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції», «Ветеран війни», «Учасник бойових дій».
Ставнійчук Олександр Олексійович - наш Герой, якому назавжди 44 і, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Ніколи не забудемо його його відданість і відвагу. Пам‘ять про нього завжди в наших серцях.
Слава Герою!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Аристова Ірина Іванівна
11 липня 2025
2.
Галяс Наталія Романівна
11 липня 2025
3.
Стасюк Світлана Петрівна
11 липня 2025
4.
Гузир Юлія Андріївна
11 липня 2025
5.
Дорошук Ігор Васильович
11 липня 2025
6.
Агапієва Людмила Василівна
11 липня 2025
7.
Вахалієва Тетяна Володимирівна
11 липня 2025
8.
Кладько Ольга Вікторівна
11 липня 2025
9.
Пасічник Наталія Петрівна
11 липня 2025
10.
Шкрябан Роман Сергійович
11 липня 2025
11.
Турчак Ліана Василівна
11 липня 2025
12.
Маруня Ірина Михайлівна
11 липня 2025
13.
Козленко Жанна Михайлівна
11 липня 2025
14.
Макарова Яна Сергіївна
11 липня 2025
15.
Камінська Ірина Миколаївна
11 липня 2025
16.
Пасічник Валентин Олександрович
11 липня 2025
17.
Трофіменко Лідія Геннадіївна
11 липня 2025
18.
Молодих Світлана Іванівна
11 липня 2025
19.
Залеська Оксана Олександрівна
11 липня 2025
20.
Чуприна Руслана Володимирівна
11 липня 2025
21.
Бабілунга Олена Анатоліївна
11 липня 2025
22.
Бородуля Альона Валеріївна
11 липня 2025
23.
Тишковець Ганна Іванівна
11 липня 2025
24.
Троценко Юлія Миколаївна
11 липня 2025
25.
Дембіцька Тетяна Сергіївна
11 липня 2025
26.
Дашковська Наталія Миколаївна
11 липня 2025
27.
Кіпень Юлія Ігорівна
11 липня 2025
28.
Шахно Ірина Вікторівна
11 липня 2025
29.
Собко Сергій Анатолійович
11 липня 2025
30.
Гребеножко Наталія Михайлівна
11 липня 2025
20850
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 6 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.