Присвоєння звання Героя України (посмертно) Сорохану Івану Івановичу

Шановний Пане Президенте!
Прошу Вас, присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) СОРОХАНУ Івану Івановичу – сержанту, стрільцю-санітару 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 52-го окремого стрілецького батальйону. Бо коли гине така людина — час зупиняється. Але пам’ять має жити вічно.

Руки, що створювали красу, не вагаючись, з перших днів повномасштабного вторгнення, взяли зброю, щоб захистити Україну.

Іван Іванович СОРОХАН народився 26 грудня 1973 року в самому серці Українських Карпат – у селищі Верховина. Навчався у Верховинській середній школі, а потім продовжив навчання у Косівському коледжі декоративно-прикладного мистецтва імені В. Касіяна. Після закінчення коледжу був призваний на службу до лав Збройних Сил України, де гідно ніс службу.

У цивільному житті Іван був надійним, відповідальним, трудолюбивим, активним членом громади. Його любили та поважали. Чоловік, батько, митець, природолюб, людина, що тонко відчувала і любила красу свого краю, став Залізним Воїном на захист своєї Батьківщини.

Від листопада 2022 року, незважаючи на проблеми зі здоров’ям , і до останньої миті життя воював у найгарячіших точках на нульових позиціях. Пройшов через пекло Вугледару, де був важкопоранений. Проходив лікування у Дніпрі та Львові. Проте знову повернувся захищати Україну, адже був відданий Військовій присязі, своїм побратимам. Жодного разу, навіть хворіючи, не відмовився від виходу на позиції, бо Військова присяга для нього — не слова, а суть життя.

Іван пережив шалені бої під Авдіївкою, воював у Серебрянському лісі. Восени 2023 року наша сім’я втратила з ним зв’язок більше, ніж на 2 тижні, адже він перебував в оточенні. Згодом він відстоював Терни, Торське, на околиці якого героїчно загинув 25 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання, внаслідок поранень, несумісних з життям, отриманих в результаті ворожого танкового обстрілу. Йому назавжди залишиться 51…

За час захисту України був нагороджений хрестом «ЧЕСТЬ І СЛАВА» та грамотою від Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ «Таврія» О. Тарнавського.

Під час служби, завдяки навичкам тактичної медицини, Іван врятував життя двом побратимам. Неодноразово і врятовані побратими та їхні батьки дякували за врятоване життя. Лиха звістка про смерть Івана стала ударом не тільки для сім’ї та друзів, але і для них. За словами побратимів Іван був справжнім воїном, надійним Залізним Воїном.

Серце Івана, яке так щиро любило Україну, перестало битися, але не перестало жити в тих, хто знав його та любив.

Відвага Івана, самопожертва, військовий професіоналізм і прагнення до Перемоги України заслуговують найвищого державного визнання.

Він не просто герой нашої родини. Він — герой цілого покоління, приклад для дітей, що виростають у тіні війни.

Прошу Вас, пане Президенте, почуйте наш голос.

Нехай держава вшанує його так, як вшановують своїх найкращих синів.
Присвоєння звання Герой України (посмертно) стане не лише даниною пам’яті — це буде визнанням справжньої відваги, відданості, любові до Батьківщини.

Шановний Володимире Олександровичу, від імені всієї родини, друзів і побратимів, односельців, всіх, хто знав вірного сина України, просимо присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) сержанту СОРОХАНУ Івану Івановичу (26.12.1973 – 25.02.2025), який віддав за вільну та незалежну Україну найдорожче, що у нього було – своє життя.

Слава Україні!!!
Героям Слава!!!
З повагою, Сорохан Марія Григорівна, дружина Героя.
msorohan@ukr.net