Присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Ковальчуку Віталію.

Президенту України
Зеленському Володимиру Олександровичу

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас розглянути клопотання та присвоїти почесне звання "Герой України" (посмертно) молодшому сержанту Ковальчуку Віталію Миколайовичу — вірному сину України, який віддав своє життя, захищаючи Батьківщину.

Відважний, мужній, незламний і нескорений. Людина з великим серцем, золотими руками, готовий у будь-яку мить прийти на допомогу.Ті, хто знав його, підтвердять — таких СИЛЬНИХ людей дуже мало.

Мобілізований у січні 2023 року, Віталій приєднався до Збройних сил України у складі 31-ї окремої механізованої бригади.
Службу розпочав на посаді солдата-стрільця-санітара. Згодом отримав звання молодшого сержанта і був призначений командиром відділення — командиром машини 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону в/ч А4773.

Перше бойове завдання — Таврійський контрнаступ 2023 року — було надзвичайно складним і небезпечним. Віталія відділення виконало поставлене завдання, попри всі труднощі. Він зазнав поранення, пройшов лікування, відновився — і знову повернувся в стрій.

Далі — новий важкий напрямок: Авдіївка, Покровський район. Бойове завдання тримати оборону. Під натиском переважаючого ворога, який супроводжувався стрілецьким вогнем, обстрілами з гранатометів, артилерії та танків- Віталій перестав виходити на зв'язок 20 жовтня 2023 року. Зі слів пораненого побратима, разом із двома товаришами пішов на сусідню позицію на допомогу. Пішли вперед...

15 місяців він вважався зниклим безвісти. Ми всім серцем і душею вірили, що він живий, і чекали на його повернення.

У січні 2025 року після репатріації тіл і підтвердження збігу ДНК стало відомо, що молодший сержант Ковальчук Віталій Миколайович загинув 20 жовтня 2023 року, тримаючи оборону поблизу н.п. Степове Покровського району Донецької області внаслідок вибухових травм із ураженням кінцівок.

Побратими розповідають про нього:
Віталій був здатен самостійно ухвалювати важливі рішення і нести за них відповідальність. Саме за ці риси його визнавали лідером і командиром.
Він влучно вражав ворожі цілі термобаричними снарядами. А коли наставав час повертатися, завжди казав: “Давайте ще разок — і тоді підемо”.
Завжди зібраний, цілеспрямований, спокійний. Міг навіть у найважчу мить підбадьорити побратимів добрим жартом…

Наше життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Я назавжди залишилася без коханого, найкращого друга, свого янгола охоронця.
Наші діти — без найкращого тата, який так їм потрібен.

До Вас звертаються дружина, син, донька, мати, сестра, племінниця, вся велика родина, побратими, однокласники, одногрупники, друзі, колеги, сусіди, керівництво та всі, хто мав честь бути знайомим із ним.
Такі Люди заслуговують на гідне вшанування та пам’ять з боку держави.

Молодший сержант Ковальчук Віталій Миколайович —
Слава Герою України!
Вічна пам’ять!
Доземний уклін.
Пам’ятаємо. Не забудемо.
Назавжди 39...

З повагою,
дружина — Руслана Ковальчук.