Присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) солдату Юр'єву Миколі Петровичу.

Шановний, Пане Президенте! Прошу Вас, присвоїти звання Героя України - молодшому сержанту Юр'єву Миколі Петровичу - командирові боєвої машини, командирові гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А3892
Народився наш ВОЇН 3.05.1985 року, в с. Городище, Шепетівського району, що на Хмельниччині. Був призваний на військову службу 09 жовтня 2020 року Шепетівського РТЦК та СП Хмельницької області у військову частину А3892.
Маючи численні осколкові поранення в області лівої частини грудної клітки та лівого плечовога суглоба, акубаротравму, ВОСП правої руки, ВОП сліпого поранення третини стегна і багато інших, наш воїн не шкодував себе, після отриманої допомоги повертався назад, на передову. Микола стояв до кінця, до останнього подиху він захищав нас, простий народ, від загарбників…
Життя обірвалося нашого доблесного воїна 02 травня 2024 року, під час роботи FPV-дронів збройних формувань російської федерації по позиції військової частини А3982, поблизу н.п Веселе Бахмутського району Донецької області, отримавши поранення несумісні з життям.
Микола безмежно любив Україну, був хоробрим, сильним Воїном, нічого не боявся, був готовий загинути за Батьківщину. Ми, уся спільнота його рідної землі, села Городище, Шепетівського району, пишаємось нашим воїном, котрий стояв міцно на захисті нашої держави та до останнього відбивав нашу землю від окупанта. Також Микола був нагороджений численними відзнаками за участь у бойових діях: «10 ГІРСЬКО-ШТУРМОВА БРИГАДА», нагороджений орденом посмертно «За мужність» II ступеня, та орденом «За мужність» III ступеня…
Друзі та побратими відзначають, що Юр’єв Микола постійно працював над підвищенням рівня знань та практичної навченості підпорядкованого йому особового складу, забезпеченням максимально можливого ступеню готовності до виконання завдань поставлених вищим командуванням, був прикладом у ставленні до військової справи. Поважав думку побратимів, тому мав заслужений авторитет у підрозділі, користувався повагою старших командирів. У спілкуванні завжди був чемний, тактовний, приязний. Завжди боровся за життя побратимів прикриваючи їхній тил своєю спиною. Наш Герой зберіг вірність військовій присязі та українському народові, був мужнім та непохитним у святій боротьбі за волю України до останнього подиху.
Пане Президенте, від імені родини, друзів та усіх небайдужих людей, просимо Вас підтримати петицію та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) солдату Юр'єву Миколі Петровичу. Ця петиція - спосіб гідно вшанувати нашого Героя.
Тому просимо Вас, Пане Президенте, вшанувати пам'ять Героя України.
Слава Україні! Герої не вмирають!