Просимо присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) Фартушному Миколі Анатолійовичу 19.07.1990р.н., який загинув 07.05.2024р. Служив у 72 бригаді в/ч А2167 з перших днів війни, спочатку був на захисті Київщини потім Донечинни і постійно на нулевих позиціях.
У спокійному житті до війни Коля любив ремонтувати все, що пов'язано з електрикою тому мабуть і завжди старався допомогти людям які часто просили щось полагодити.
Під час війни приїжджав у відпустку і це вже для нас був особливий час який ми старалися максимально провести разом тільки втрьох -це були подорожі, прогулянки багато обіймів та грати у лоскоталки з синочком, а ще Коля почав готувати (він так відпочивав від думок та спогадів війни) і кожен раз нас радував новою смачною стравою бо страви дійсно виходили смачні.
Позивний "Фартовий" він ще отримав під час АТО, нажаль не пам'ятаю чому думаю напевно від прізвища і іноді, від удачі яка вних з хлопцями була в деяких ситуаціях.
Для побратимів він завжди був надійною опорою як і для родини, був сміливим тоді коли інші боялися, бо хто, як не я(він так казав) вчився вміти користуватися всіма видами зброї, щоб завжди бути на підмозі, допомагав пораненим до останнього...
Побратими його завжди поважали за порядність, покладистість, справедливість та доброту і позитив який він намагався нести у самі погані дні, казав все буде добре(я йому завжди так казала, щоб підтримати аби він не здавався і мав силу вірити в краще, тому що ми його з синочком чекаєм). Тому він завжди говорив, що він воює заради нас, щоб ми жили у мирній країні і не знали на собі що таке війна. Звісно найважче під час служби для Колі були втрати побратимів яких він завжди пам'ятав, в усіх них він знаходив щось хороше і сумував за ними.
Мама лишилась без єдиного сина, дитини. Я лишилась без люблячого чоловіка, синочок лишився без люблячого татусика.