№22/245972-еп
Петиція щодо присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому сержанту 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (в/ч А0409) Тарасу Степановичу Ставнійчуку, який загинув 6 січня 2025 року в Бахмутському районі Донецької області.
Автор (ініціатор): Ставнійчук Анастасія Олександрівна
Дата оприлюднення: 25 квітня 2025
Петиція щодо присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Я, Анастасія Ставнійчук, дружина загиблого воїна, прошу присвоїти найвище державне звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Тарас народився 30 червня 1993 року у місті Херсон. Він жив чесно і гідно: закінчив Державну морську академію, працював на суднах, створив родину і виховував сина, який зараз важко переживає втрату батька.
У квітні 2022 року Тарас добровільно став до лав Збройних Сил України, після того як вивіз сім'ю з окупації. Він обіймав посаду головного сержанта роти у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Він займався особовим складом роти, був головним групи на штурмах і "правою рукою" командира роти. Протягом майже трьох років брав участь у найзапекліших боях на Харківському та Донецькому напрямках, проявляючи мужність, витримку та високий професіоналізм.
Тарас був людиною, яку словами важко описати. Він не прагнув слави. Він просто жив так, як живуть справжні Герої: чесно, мужньо, з вірою в краще майбутнє для свого сина, своєї родини і своєї країни.
Його серце билося не лише за себе — воно билося за кожного з нас.
У січні 2025 року Тарас загинув у Бахмутському районі Донецької області, рятуючи життя своїх побратимів.
Тарас завжди був людиною честі й обов'язку. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди ставив інтереси родини, побратимів і своєї країни вище за власні. Його серце билося за Україну — за її свободу, її майбутнє.
Його подвиг — це не лише військовий вчинок, це прояв нескореного українського духу, за який ми боремося і який ми повинні берегти у пам’яті.
Присвоєння Тарасу звання "Герой України" стане свідченням того, що його жертовність була недаремною, а його ім'я назавжди залишиться у серцях українців.
Для нашого сина Тарас назавжди залишиться найкращим батьком і справжнім Героєм. Він мріяв про день, коли разом ми зустрінемо перемогу, коли покаже синові вільну Україну, за яку боровся.
Йому не судилося дожити до цього дня, але завдяки таким, як він, ми маємо шанс побачити мирне майбутнє.
Його ім'я має бути вписане в історію України серед тих, хто віддав за свободу найцінніше — своє життя.
Прошу Президента України та відповідні державні органи гідно вшанувати його подвиг і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Прошу всіх небайдужих підтримати цю петицію, щоб пам’ять про справжнього Героя жила в серцях українців.
Слава Україні! Героям слава!
Я, Анастасія Ставнійчук, дружина загиблого воїна, прошу присвоїти найвище державне звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Тарас народився 30 червня 1993 року у місті Херсон. Він жив чесно і гідно: закінчив Державну морську академію, працював на суднах, створив родину і виховував сина, який зараз важко переживає втрату батька.
У квітні 2022 року Тарас добровільно став до лав Збройних Сил України, після того як вивіз сім'ю з окупації. Він обіймав посаду головного сержанта роти у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Він займався особовим складом роти, був головним групи на штурмах і "правою рукою" командира роти. Протягом майже трьох років брав участь у найзапекліших боях на Харківському та Донецькому напрямках, проявляючи мужність, витримку та високий професіоналізм.
Тарас був людиною, яку словами важко описати. Він не прагнув слави. Він просто жив так, як живуть справжні Герої: чесно, мужньо, з вірою в краще майбутнє для свого сина, своєї родини і своєї країни.
Його серце билося не лише за себе — воно билося за кожного з нас.
У січні 2025 року Тарас загинув у Бахмутському районі Донецької області, рятуючи життя своїх побратимів.
Тарас завжди був людиною честі й обов'язку. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди ставив інтереси родини, побратимів і своєї країни вище за власні. Його серце билося за Україну — за її свободу, її майбутнє.
Його подвиг — це не лише військовий вчинок, це прояв нескореного українського духу, за який ми боремося і який ми повинні берегти у пам’яті.
Присвоєння Тарасу звання "Герой України" стане свідченням того, що його жертовність була недаремною, а його ім'я назавжди залишиться у серцях українців.
Для нашого сина Тарас назавжди залишиться найкращим батьком і справжнім Героєм. Він мріяв про день, коли разом ми зустрінемо перемогу, коли покаже синові вільну Україну, за яку боровся.
Йому не судилося дожити до цього дня, але завдяки таким, як він, ми маємо шанс побачити мирне майбутнє.
Його ім'я має бути вписане в історію України серед тих, хто віддав за свободу найцінніше — своє життя.
Прошу Президента України та відповідні державні органи гідно вшанувати його подвиг і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Прошу всіх небайдужих підтримати цю петицію, щоб пам’ять про справжнього Героя жила в серцях українців.
Слава Україні! Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Прудка Інна Миколаївна
18 липня 2025
2.
Мельник Тетяна Олександрівна
18 липня 2025
3.
Дидюк Лариса Миколаївна
18 липня 2025
4.
Понідзельська Оксана Олександрівна
18 липня 2025
5.
Пінчук Тетяна Михайлівна
18 липня 2025
6.
Сич Наталія Леонідівна
18 липня 2025
7.
Цибульська Надія Михайлівна
18 липня 2025
8.
Чупак Любов Петрівна
18 липня 2025
9.
Форкун Володимир Вікторович
18 липня 2025
10.
Букса Олена Андріївна
18 липня 2025
11.
Ходотай Олена Самойлівна
18 липня 2025
12.
Вершигора Юрій Сергійович
18 липня 2025
13.
Каймова Валентина Олександрівна
18 липня 2025
14.
Веремій Тетяна Сергіївна
18 липня 2025
15.
Шклярук Наталія Володимирівна
18 липня 2025
16.
Калініченко Алеся Петрівна
18 липня 2025
17.
Удодік Анастасія Богданівна
18 липня 2025
18.
Турта Христина Степанівна
18 липня 2025
19.
Гладанюк Лариса Петрівна
17 липня 2025
20.
Панасюк Інна Олександрівна
17 липня 2025
21.
Магдебура Артем Савович
17 липня 2025
22.
Луковка Вікторія Петрівна
17 липня 2025
23.
Жукевич Надія Михайлівна
17 липня 2025
24.
Бреус Інна Ігорівна
17 липня 2025
25.
Чубейко Іванна Петрівна
17 липня 2025
26.
Москаленко Едуард Гарушович
17 липня 2025
27.
Єфімова Ольга Сергіївна
17 липня 2025
28.
Шалена Анастасія Вікторівна
17 липня 2025
29.
Ситник Сергій Миколайович
17 липня 2025
30.
Плахтина Марія Максимівна
17 липня 2025