№22/245972-еп
Петиція щодо присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому сержанту 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (в/ч А0409) Тарасу Степановичу Ставнійчуку, який загинув 6 січня 2025 року в Бахмутському районі Донецької області.
Автор (ініціатор): Ставнійчук Анастасія Олександрівна
Дата оприлюднення: 25 квітня 2025
Петиція щодо присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Я, Анастасія Ставнійчук, дружина загиблого воїна, прошу присвоїти найвище державне звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Тарас народився 30 червня 1993 року у місті Херсон. Він жив чесно і гідно: закінчив Державну морську академію, працював на суднах, створив родину і виховував сина, який зараз важко переживає втрату батька.
У квітні 2022 року Тарас добровільно став до лав Збройних Сил України, після того як вивіз сім'ю з окупації. Він обіймав посаду головного сержанта роти у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Він займався особовим складом роти, був головним групи на штурмах і "правою рукою" командира роти. Протягом майже трьох років брав участь у найзапекліших боях на Харківському та Донецькому напрямках, проявляючи мужність, витримку та високий професіоналізм.
Тарас був людиною, яку словами важко описати. Він не прагнув слави. Він просто жив так, як живуть справжні Герої: чесно, мужньо, з вірою в краще майбутнє для свого сина, своєї родини і своєї країни.
Його серце билося не лише за себе — воно билося за кожного з нас.
У січні 2025 року Тарас загинув у Бахмутському районі Донецької області, рятуючи життя своїх побратимів.
Тарас завжди був людиною честі й обов'язку. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди ставив інтереси родини, побратимів і своєї країни вище за власні. Його серце билося за Україну — за її свободу, її майбутнє.
Його подвиг — це не лише військовий вчинок, це прояв нескореного українського духу, за який ми боремося і який ми повинні берегти у пам’яті.
Присвоєння Тарасу звання "Герой України" стане свідченням того, що його жертовність була недаремною, а його ім'я назавжди залишиться у серцях українців.
Для нашого сина Тарас назавжди залишиться найкращим батьком і справжнім Героєм. Він мріяв про день, коли разом ми зустрінемо перемогу, коли покаже синові вільну Україну, за яку боровся.
Йому не судилося дожити до цього дня, але завдяки таким, як він, ми маємо шанс побачити мирне майбутнє.
Його ім'я має бути вписане в історію України серед тих, хто віддав за свободу найцінніше — своє життя.
Прошу Президента України та відповідні державні органи гідно вшанувати його подвиг і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Прошу всіх небайдужих підтримати цю петицію, щоб пам’ять про справжнього Героя жила в серцях українців.
Слава Україні! Героям слава!
Я, Анастасія Ставнійчук, дружина загиблого воїна, прошу присвоїти найвище державне звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Тарас народився 30 червня 1993 року у місті Херсон. Він жив чесно і гідно: закінчив Державну морську академію, працював на суднах, створив родину і виховував сина, який зараз важко переживає втрату батька.
У квітні 2022 року Тарас добровільно став до лав Збройних Сил України, після того як вивіз сім'ю з окупації. Він обіймав посаду головного сержанта роти у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Він займався особовим складом роти, був головним групи на штурмах і "правою рукою" командира роти. Протягом майже трьох років брав участь у найзапекліших боях на Харківському та Донецькому напрямках, проявляючи мужність, витримку та високий професіоналізм.
Тарас був людиною, яку словами важко описати. Він не прагнув слави. Він просто жив так, як живуть справжні Герої: чесно, мужньо, з вірою в краще майбутнє для свого сина, своєї родини і своєї країни.
Його серце билося не лише за себе — воно билося за кожного з нас.
У січні 2025 року Тарас загинув у Бахмутському районі Донецької області, рятуючи життя своїх побратимів.
Тарас завжди був людиною честі й обов'язку. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди ставив інтереси родини, побратимів і своєї країни вище за власні. Його серце билося за Україну — за її свободу, її майбутнє.
Його подвиг — це не лише військовий вчинок, це прояв нескореного українського духу, за який ми боремося і який ми повинні берегти у пам’яті.
Присвоєння Тарасу звання "Герой України" стане свідченням того, що його жертовність була недаремною, а його ім'я назавжди залишиться у серцях українців.
Для нашого сина Тарас назавжди залишиться найкращим батьком і справжнім Героєм. Він мріяв про день, коли разом ми зустрінемо перемогу, коли покаже синові вільну Україну, за яку боровся.
Йому не судилося дожити до цього дня, але завдяки таким, як він, ми маємо шанс побачити мирне майбутнє.
Його ім'я має бути вписане в історію України серед тих, хто віддав за свободу найцінніше — своє життя.
Прошу Президента України та відповідні державні органи гідно вшанувати його подвиг і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Прошу всіх небайдужих підтримати цю петицію, щоб пам’ять про справжнього Героя жила в серцях українців.
Слава Україні! Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Неділько Оксана Петрівна
26 квітня 2025
2.
Антонішина Ольга Анатоліївна
26 квітня 2025
3.
Нагорна Оксана Миколаївна
26 квітня 2025
4.
Горносталь Оксана Володимирівна
26 квітня 2025
5.
Гук Володимир Євгенович
26 квітня 2025
6.
Цибульська Ганна Михайлівна
26 квітня 2025
7.
Ковбасюк Яна Вікторівна
26 квітня 2025
8.
Столяренко Тетяна Олександрівна
26 квітня 2025
9.
Богданович Розаліна Аметовна
26 квітня 2025
10.
Веклич Владислав Олександрович
26 квітня 2025
11.
Ласкава Наталя Юріївна
26 квітня 2025
12.
Сливар Наталія Михайлівна
26 квітня 2025
13.
Кіор Юлія Олександрівна
26 квітня 2025
14.
Отченашко Наталія Вікторівна
26 квітня 2025
15.
Марченко Ольга Миколаївна
26 квітня 2025
16.
Самоніна Інна Петрівна
26 квітня 2025
17.
Порух Тетяна Іванівна
26 квітня 2025
18.
Бердичевська Олександра Сергіївна
26 квітня 2025
19.
Логутова Світлана Володимирівна
26 квітня 2025
20.
Чіпак Олена Володимирівна
26 квітня 2025
21.
Тесля Олександра Сергіївна
26 квітня 2025
22.
Волошин Оксана Ігорівна
26 квітня 2025
23.
Десятко Альона Миколаївна
26 квітня 2025
24.
Бровченко Леся Анатоліївна
26 квітня 2025
25.
Пасічнюк Вікторія Анатоліївна
26 квітня 2025
26.
Мавроді Наталія Валеріївна
26 квітня 2025
27.
Чкалова Тамара Олександрівна
26 квітня 2025
28.
Сьвір Діана Михайлівна
26 квітня 2025
29.
Личак Софія Петрівна
26 квітня 2025
30.
Мигован Оксана Іванівна
26 квітня 2025
1648
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 90 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.