№22/245972-еп
Петиція щодо присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому сержанту 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (в/ч А0409) Тарасу Степановичу Ставнійчуку, який загинув 6 січня 2025 року в Бахмутському районі Донецької області.
Автор (ініціатор): Ставнійчук Анастасія Олександрівна
Дата оприлюднення: 25 квітня 2025
Петиція щодо присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Я, Анастасія Ставнійчук, дружина загиблого воїна, прошу присвоїти найвище державне звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Тарас народився 30 червня 1993 року у місті Херсон. Він жив чесно і гідно: закінчив Державну морську академію, працював на суднах, створив родину і виховував сина, який зараз важко переживає втрату батька.
У квітні 2022 року Тарас добровільно став до лав Збройних Сил України, після того як вивіз сім'ю з окупації. Він обіймав посаду головного сержанта роти у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Він займався особовим складом роти, був головним групи на штурмах і "правою рукою" командира роти. Протягом майже трьох років брав участь у найзапекліших боях на Харківському та Донецькому напрямках, проявляючи мужність, витримку та високий професіоналізм.
Тарас був людиною, яку словами важко описати. Він не прагнув слави. Він просто жив так, як живуть справжні Герої: чесно, мужньо, з вірою в краще майбутнє для свого сина, своєї родини і своєї країни.
Його серце билося не лише за себе — воно билося за кожного з нас.
У січні 2025 року Тарас загинув у Бахмутському районі Донецької області, рятуючи життя своїх побратимів.
Тарас завжди був людиною честі й обов'язку. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди ставив інтереси родини, побратимів і своєї країни вище за власні. Його серце билося за Україну — за її свободу, її майбутнє.
Його подвиг — це не лише військовий вчинок, це прояв нескореного українського духу, за який ми боремося і який ми повинні берегти у пам’яті.
Присвоєння Тарасу звання "Герой України" стане свідченням того, що його жертовність була недаремною, а його ім'я назавжди залишиться у серцях українців.
Для нашого сина Тарас назавжди залишиться найкращим батьком і справжнім Героєм. Він мріяв про день, коли разом ми зустрінемо перемогу, коли покаже синові вільну Україну, за яку боровся.
Йому не судилося дожити до цього дня, але завдяки таким, як він, ми маємо шанс побачити мирне майбутнє.
Його ім'я має бути вписане в історію України серед тих, хто віддав за свободу найцінніше — своє життя.
Прошу Президента України та відповідні державні органи гідно вшанувати його подвиг і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Прошу всіх небайдужих підтримати цю петицію, щоб пам’ять про справжнього Героя жила в серцях українців.
Слава Україні! Героям слава!
Я, Анастасія Ставнійчук, дружина загиблого воїна, прошу присвоїти найвище державне звання "Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, старшому сержанту Тарасу Степановичу Ставнійчуку.
Тарас народився 30 червня 1993 року у місті Херсон. Він жив чесно і гідно: закінчив Державну морську академію, працював на суднах, створив родину і виховував сина, який зараз важко переживає втрату батька.
У квітні 2022 року Тарас добровільно став до лав Збройних Сил України, після того як вивіз сім'ю з окупації. Він обіймав посаду головного сержанта роти у складі 30 окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Він займався особовим складом роти, був головним групи на штурмах і "правою рукою" командира роти. Протягом майже трьох років брав участь у найзапекліших боях на Харківському та Донецькому напрямках, проявляючи мужність, витримку та високий професіоналізм.
Тарас був людиною, яку словами важко описати. Він не прагнув слави. Він просто жив так, як живуть справжні Герої: чесно, мужньо, з вірою в краще майбутнє для свого сина, своєї родини і своєї країни.
Його серце билося не лише за себе — воно билося за кожного з нас.
У січні 2025 року Тарас загинув у Бахмутському районі Донецької області, рятуючи життя своїх побратимів.
Тарас завжди був людиною честі й обов'язку. Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди ставив інтереси родини, побратимів і своєї країни вище за власні. Його серце билося за Україну — за її свободу, її майбутнє.
Його подвиг — це не лише військовий вчинок, це прояв нескореного українського духу, за який ми боремося і який ми повинні берегти у пам’яті.
Присвоєння Тарасу звання "Герой України" стане свідченням того, що його жертовність була недаремною, а його ім'я назавжди залишиться у серцях українців.
Для нашого сина Тарас назавжди залишиться найкращим батьком і справжнім Героєм. Він мріяв про день, коли разом ми зустрінемо перемогу, коли покаже синові вільну Україну, за яку боровся.
Йому не судилося дожити до цього дня, але завдяки таким, як він, ми маємо шанс побачити мирне майбутнє.
Його ім'я має бути вписане в історію України серед тих, хто віддав за свободу найцінніше — своє життя.
Прошу Президента України та відповідні державні органи гідно вшанувати його подвиг і присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Прошу всіх небайдужих підтримати цю петицію, щоб пам’ять про справжнього Героя жила в серцях українців.
Слава Україні! Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Волошенюк Юлія Русланівна
18 червня 2025
2.
Питель Ярослав Вікторович
18 червня 2025
3.
Міщук Марія Володимирівна
18 червня 2025
4.
Боднарук Ольга Василівна
18 червня 2025
5.
Матвєюк Ірина Олександрівна
18 червня 2025
6.
Шевчук Марія Григорівна
18 червня 2025
7.
Ведмідь Владлена Геннадіївна
18 червня 2025
8.
Яніцька Наталія Юріївна
18 червня 2025
9.
Благітко Ганна Богданівна
18 червня 2025
10.
Шуть Жанна Олексіївна
18 червня 2025
11.
Карпова Юлія Володимирівна
18 червня 2025
12.
Кияшко Ольга Василівна
18 червня 2025
13.
Ярмолюк Валентина Степанівна
18 червня 2025
14.
Смокович Калина Іванівна
18 червня 2025
15.
Сісецька Світлана Анатоліївна
18 червня 2025
16.
Хома Людмила Євгенівна
18 червня 2025
17.
Коваленко Наталія Анатоліївна
18 червня 2025
18.
Коваленко Анна Вадимівна
18 червня 2025
19.
Лисенко Софія Володимирівна
18 червня 2025
20.
Білокопита Анна-Яна Анатоліївна
18 червня 2025
21.
Литвин Наталія Петрівна
18 червня 2025
22.
Мисько Наталія Андріївна
18 червня 2025
23.
Вашко Олександр Олександрович
18 червня 2025
24.
Ходзінська Оксана Миколаївна
18 червня 2025
25.
Король Олена Олегівна
18 червня 2025
26.
Слюсар Катерина Сергіївна
18 червня 2025
27.
Папаіка Анна Миколаївна
18 червня 2025
28.
Шевчук Ніна Віталіївна
18 червня 2025
29.
Василюк Марія Василівна
18 червня 2025
30.
Жеребецька Віра Михайлівна
18 червня 2025
18051
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 37 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.