Присвоєння звання "Герой України (посмертно)" сержанту Ковальчуку Владиславу Сергійовичу за виявлену відвагу та героїзм у захисті нашої Батьківщини

Шановний Володимире Олександровичу!

Я, мати Ковальчук Ірина Федорівна, звертаюсь до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) моєму сину сержанту Ковальчуку Владиславу Сергійовичу, який віддав своє життя за незалежність та територіальну цілісність і свободу України!
Ковальчук Владислав Сергійович, сержант, старший оператор групи спеціального призначення 3-го окремого полку імені князя Святослава Хороброго ССО ЗСУ. Народився 09.04.2002 р у місті Бердичеві, Житомирської області.
Бути військовим, бути воїном - це покликання усього його життя. Ще змалечку, дивлячись на свого батька, Владислав чітко усвідомлював, що йому подобається і ким хоче стати.
Свій військовий шлях Владислав розпочав у 2015 році, на той момент йому було 13 років і він вступив до Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. Івана Богуна в місті Боярка.
Наступним кроком з 2017 по 2019 роки було навчання в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. За час навчання зарекомендував себе дуже добре, виконував обов`язки командира навчальної групи.
Після успішного закінчення ліцею Владислав вступив до Військової академії (м. Одеса) на факультет Десантно-штурмових військ. Весь період навчання навчався на відмінно та був командиром навчальної групи. Під час навчання приймав участь у військовому параді на честь 30-річчя Незалежності України 24 серпня 2021 року,за що нагороджено медаллю. За сімейними обставинами вирішив звільнитись з Військової академії на початку 2022 року.
У березні 2022 року у свої 19 років з початком повномасштабного вторгнення Владислав залишився вірним військовій присязі та добровільно,не вагаючись пішов до лав ЗСУ для продовження захисту Батьківщини та відсічі агресії підступного ворога.З перших днів добровільної мобілізації був призваний до лав Сил Оборони України Солом»янським РТЦК та СП у місті Києві 30 березня 2022 року та відразу продовжив свій військовий шлях у 2 групі роти спеціальної розвідки 120 окремого розвідувального батальйону для виконання завдань особливого призначення,де був наймолодшим з 10 воїнів-«спартанців».
Потім продовжив свій бойовий шлях на посаді командира відділення у 150 окремому розвідувально-ударному батальйоні.
Виконував обов`язки головного сержанта роти вогневої підтримки 4 окремого штурмового полку «RANGERS».
Останнім його вибором, який був його мрією, стало переведення на посаду старшого оператора групи спеціального призначення 3 полку імені князя Святослава Хороброго ССО ЗСУ.
Незважаючи на свій юний вік, Владислав мав великий багаж знань, безцінний досвід і сталевий характер, що дозволяло йому з легкістю згуртувати колектив навколо себе. Він завжди був сміливим, справедливим і розсудливим лідером, який впевнено вів людей за собою. Будь-яку справу доводив до кінця і робив якісно. Мужньо виконував завдання,зокрема особливого призначення, на Київщині, Харківщині, Лисичанську, Соледарі, Бахмуті та Покровську.
Загинув від отриманих поранень під час виконання чергового бойового завдання 22 січня 2025 року на Донеччині Покровського напрямку, поблизу н.п. Котлине зі зброєю в руках, захищаючи кожного з нас та нашу незалежну Україну.
Ковальчуку Владиславу Сергійовичу навіки 22.
Мій син все віддав за нас з вами, за вільну Україну та мир.
Мій син віддав найцінніше - своє життя. Пишаємось його незламністю, силою духу і патріотизмом!
Справжній герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду Герой України (посмертно)!