Присвоєння звання "Герой України" Яковенку Дмитру Миколайовичу (посмертно)

Про присвоєння звання "Герой України" Яковенку Дмитру Миколайовичу (посмертно)
Шановний Володимире Олександровичу!
Ми, родина загиблого захисника України — дружина Ірина, син Даниїл, донька Юлія, мама Ольга Володимирівна, батько Микола Дмитрович, брат Віталій Миколайович, родичі, побратими та друзі, звертаємося до Вас із проханням присвоїти найвище державне звання "Герой України" (посмертно) нашому дорогому чоловіку, батькові, синові, братові та бойовому товаришу — Яковенку Дмитру Миколайовичу.
Народився Дмитро 12 грудня 1985 року в м. Коростишеві Житомирської області.
Солдат Яковенко Дмитро Миколайович, стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А1815 під час служби брав участь у бойових діях на одному з найнебезпечніших напрямках — у Донецькій області. Його військова служба підтверджена довідкою військової частини А1815.
Під час перших своїх бойових виходів,він відразу показав себе не тільки хоробрим воїном, а й вірним побратимом. На його рахунку не тільки велика кількість ліквідованих ворогів , а й не одне врятоване життя своїх побратимів. Незважаючи на втому, біль, страх, наш Герой уперто йшов вперед за волю, свободу та краще майбутнє. Він вірою та правдою боровся з російським окупантом за нашу Україну, за незалежність, за життя та майбутнє кожного українця, проте не вдалось зберегти своє...

25.10.2024 року мужньо виконавши військовий обовʼязок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, Яковенко Дмитро Миколайович, загинув поблизу населеного пункту Богоявленка, Волноваського району, Донецької області.
Загибель військового пов’язана із Захистом Батьківщини, яка настала внаслідок отриманих поранень під час виконання обов’язків військової служби в районі проведення бойових дій з підрозділами держави-агресора російської федерації.

Дмитро був не лише мужнім воїном, а й люблячим батьком. Перебуваючи під обстрілами, він завжди знаходив можливість підтримати своїх дітей, допомагав їм із навчанням, надихав і підбадьорював родину, залишаючись незламною опорою навіть на відстані.
Подвиг Дмитра Яковенка є прикладом незламної відданості Батьківщині для всієї громади, родини, побратимів та всіх українців.

Не забудемо Його відданість та відвагу. Пам’ять про нього має жити в наших серцях, разом із безмежною вдячністю за подвиг, і самопожертву заради всіх нас.
За бездоганне виконання Дмитром військових обов’язків, за його сміливість та мужність щиро просимо Вас, шановний Пане Президенте, гідно вшанувати пам'ять Яковенка Дмитра Миколайовича, присвоївши йому почесне звання "Герой України" (посмертно).
Вічна пам'ять і слава нашому Герою!
Слава Україні!
Героям слава!