Присвоєння звання Героя України (посмертно) ЛУПИНОСУ МИКОЛІ АНАТОЛІЙОВИЧУ

Пане Президенте, просимо Вас присвоїти посмертно звання Героя України вірному синові своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України Миколі Анатолійовичу Лупиносу (псевдонім Лупиніс, позивний Хром) головному сержанту, командиру міномета, учаснику бойових дій, учаснику Революції Гідності, громадському та політичному активісту, члену УНА-УНСО, сину легендарного політичного діяча, дисидента, поета, співзасновника УНА-УНСО, борця за незалежність України Анатолія Івановича Лупиноса, який пережив радянські табори, катівні, каральні психлікарні, ставши патріотичним символом епохи. Воював в Чечні, Грузії, Абхазії, Придністров'ї та був похований на Байковому кладовищі разом з побратимами УНА-УНСО.
Микола Анатолійович Лупинос продовжив боротьбу за незалежність України. Своїм прикладом надихав людей на опір та віру в краще майбутнє. Тож після закінчення школи без вагань вступив до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, де зарекомендував себе здібним та розумним кадетом-ліцеїстом. Брав активну участь у параді військ з нагоди 17-ї річниці незалежності України. Після завершення навчання, вступив до Уманського державного педагогічного університету, здобувши фах вчителя математики та інформатики. Мав активну громадську позицію. Працював журналістом та фотовідеооператором репортажної зйомки. Мав свій власний ютюбканал " Про Вибори ".
У 2014 році брав активну участь у Революції Гідності на Майдані Незалежності.
У 2015 році пішов добровольцем у в/ч А-2615, де працював методистом відділення підготовки в ЗСУ.
Згодом був прийнятий на військову службу за контрактом у 131 розвідувальний батальйон (в/ч А-1445), де отримав звання від навідника до командира міномета, а згодом став командиром взводу. Отримав статус учасника бойових дій.
Як почалося повномасштабного вторгнення, Микола не міг залишатися осторонь й підписав контракт з 56 окремою мотопіхотною бригадою, батальйону «Сармат», в якому був командиром міномета, головним сержантом мінометної батареї.
У 2023 році отримав вогнепальне поранення після реабілітації повернувся на передову й продовжив захищати Україну.
24 серпня, 2024 року головний сержант, в ході бойових дій біля міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області отримав надважкі поранення. Лікарі відчайдушно боролися за його життя. На жаль, 04 вересня 2024 року у віці 32 років, Микола Лупинос помер.
Його мужність проявлялася не лише у безпосередніх боях, а й у здатності надихати інших. Там, де інші бачили неможливе і охоплював страх, Микола знаходив сили рятувати життя своїх побратимів. Його позитивний настрій та непохитна віра у перемогу були невичерпним джерелом підтримки для всього підрозділу. Він щиро піклувався про своїх підлеглих, ніколи не залишався осторонь, виходячи з ними на найскладніші завдання, навіть маючи можливість перебувати у штабі, не хотів залишати своїх бойових товаришів у важкий час.
Микола Анатолійович докладав значних зусиль для забезпечення боєздатності свого підрозділу. Завдяки підтримці волонтерів він знаходив та передавав необхідні засоби зв'язку, прагнучи покращити координацію та ефективність бойової роботи. Його турбота про побратимів та прагнення до перемоги були безмежними.
Героїчна загибель Миколи стала страшною втратою для його молодої дружини, яка залишилася вдовою, для його чотирирічної донечки, яка втратила люблячого батька та для всієї України.
Нагороджений відзнакою «Хрест Розвідника» від 131 окремого розвідувального батальйону; відзнакою «За мужність і вірність» від ОМПБ «Сармат 21»; відзнакою-медаллю «За особливу службу» від Сухопутних військ України; медаллю «За жертовність і любов до України» від УПЦКП; нагрудним знаком «За участь у бойових діях УНСО» ІІ ступеню від української громадської організації УНСО; нагрудним знаком-відзнакою «Учасник АТО» від Начальника Генерального Штабу Збройних сил України; нагрудним знаком «КВЛ 2009» від Київського військового ліцею імені Івана Богуна; медаллю «Учасник військового параду 2008».
НАПОЛЕГЛИВО ПРОСИМО:
Присвоїти головному сержанту
Миколі Анатолійовичу Лупиносу (19.12.1991- 04.09.2024) звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Вічна пам'ять і слава Герою!
Його подвиг назавжди залишиться в серцях українського народу.