Присвоєння звання Героя України (посмертно) Чаплику Володимиру Володимировичу

Шановний пане Президенте!
З глибоким болем у серці звертається до Вас дружина, яка втратила свого чоловіка, мама сина, який втратив свого батька, у жорстокій російсько-українській війні, що затіяла російська федерація, зазіхаючи на Незалежність та Суверенітет України.
Ми з сином просимо Вас підтримати нашу петицію та присвоїти звання героя України (посмертно) нашому татові та чоловіку, єдиному сину своєї матері ЧАПЛИКУ Володимиру Володимировичу (позивний ЧАПА). Війна забирає найкращих синів та дочок України. За українське майбутнє, територіальну цілісність нашої Батьківщини, Воїни віддають найцінніше — своє життя.
23 лютого 2025року, поблизу населеного пункту Олєшня Суджанського району Курської області ворожий російський фпв-дрон забрав життя мого чоловіка Чаплика Володимира Володимировича, 10.06.1975 року народження.
Володимир Чаплик служив командиром відділення взводу зв’язку 3-го механізованого батальйону військової частини А4699. Свій бойовий шлях у 47-ій окремій механізованій бригаді Володя розпочав у 2022 році. Під час формування бригади, пройшов навчання та опанував справу навідника БМП Bradley. Під час літнього контрнаступу 2023 року на Запорізькому напрямку, Володимир Чаплик був навідником бойової машини піхоти командира батальйону.
У жовтні 2023 року 47-му ОМБр перевели на Донбас. Під час стрілецького бою з ворогом на Авдіївському коксохімі, Володя отримав важке поранення. Протягом шести місяців проходив лікування. Після одужання, прийняв рішення повернутися до своїх побратимів у рідний взвод. Отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ “Хрест хоробрих”.
Під час бойових дій на Покровському напрямку, Володимир відмінно засвоїв роботу ретранслятора радіозв’язку.
15 листопада 2024 року 47-му ОМБр перевели на курський напрямок. Там Володя отримав первинне сержанське звання і був призначений на посаду командира відділення. Побратими згадують про “ЧАПУ”, як про абсолютно надійного, як в роботі, так і в організації. На наш біль, саме на Курщині, під час виконання бойового завдання, від прямого попадання ворожого дрона, обірвалося життя Володі.
Ми з сином не хочемо вірити! Ми не можемо вірити! Ми відмовляємося вірити, що Володі більше немає з нами!
Назавжди 49...
Назавжди в строю...
Назавжди в нашій пам’яті...

Герої не вмирають...
Приходять зранку росами на травах,
Співають пташкою у сонному саду,
Лиш кохають...
Не живуть...
Герої не вмирають...
Тримають небо вічності живим.
Ростуть колоссям стиглим на
Ростуть колоссям стиглим на поколлі,
І дивляться волошками у полі,
Живуть вітрами у гілках тополі...
І річкою бурхливою пливуть….
Герої не вмирають...
Лиш в нашій пам’яті живуть…
Герої не вмирають...