Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Андрію Геннадійовичу Петрову

Шановний пане Президенте України та керівники відповідних органів, звертаємось до вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Андрію Геннадійовичу Петрову, який віддав своє життя за рідну землю, за нашу незалежність і за наше майбутнє.

Андрій Петров народився 10 листопада 1976 року в місті Фастів. Він був людиною, яка завжди жила з відкритим серцем і прагненням робити цей світ кращим. Його життя було переповнене мріями, великими планами і безмежною любов’ю до рідних і друзів. Він шукав себе в різних професіях: від будівництва до кулінарії, від масажу до захоплення активним відпочинком. Але, попри всі життєві прагнення, коли прийшла війна, він постав перед вибором — залишитися вдома чи стати на захист Батьківщини.

Андрій не вагаючись обрав боротьбу за Україну. Він вступив до лав Збройних сил України 24 лютого 2022 року, в перший же день повномасштабного вторгнення. Служив у складі військової частини А7377. У його обов'язки входило виконання завдань у складі ударних безпілотних авіаційних комплексів. Він не шукав слави, не прагнув визнання. Його єдине бажання було — захистити свою землю, свою родину і нашу країну.

Андрій вірив у ПЕРЕМОГУ України. І хоч він відкладав своє особисте щастя на майбутнє і не встиг створити власну родину і стати батьком, він завжди був впевнений, що після Перемоги життя повернеться до нормального русла.

Але ця Перемога стала для нього останнім великим досягненням — 13 лютого 2025 року Андрій загинув у бою на Харківщині під час виконання бойового завдання, в результаті попадання FPV противника в автомобіль в районі н.п. Купʼянськ. Андрій до останнього подиху захищав рідну землю, намагаючись виконати завдання і допомогти своїм побратимам. Його життя обірвалося на полі бою, але залишилося в серцях кожного, хто його знав.

Андрій завжди мав усмішку на обличчі, навіть у найтяжчі моменти. Він підтримував своїх побратимів, завжди знаходив потрібні слова, щоб підняти настрій, навіть коли сам відчував втому. Він був тим, хто давав надію, хто не дозволяв зламатися. Його щира посмішка та віра в майбутнє надихали і підтримували.

Андрій був справжнім чоловіком і патріотом, але він також був людиною, що прагнула справжнього щастя, родинного тепла та миру. Він відкладав своє життя на час після Перемоги, бо вірив, що перемога — це не тільки звільнення землі, але й можливість бути поруч із тими, кого любиш.

Ми просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) Андрію Геннадійовичу Петрову за його мужність, за відданість своїй країні, за сміливість, за віру в Перемогу. Андрій віддав своє життя, але він залишиться в наших серцях назавжди. Ми хочемо, щоб Україна пам’ятала своїх Героїв, навіть коли вони вже не серед нас.

Андрій став прикладом для всіх нас — він не шукав слави, але він заслужив її своїми вчинками і своєю самовідданістю.

Шановний Володимире Олександровичу, просимо удостоїти подвиг Андрія Петрова почесним званням Героя України (посмертно).

Слава Україні! Героям Слава!