Петиція про присвоєння звання Героя України (ПОСМЕРТНО) молодшому сержанту Дикому Василю Ігоровичу

Шановний пане Президенте!

Звертаюсь до Вас з проханням про присвоєння звання Героя України (ПОСМЕРТНО) молодшому сержанту в/ч А 7076,103 окрема бригада територіальної оборони України імені митрополита Андрея Шептицького 64 окремого батальйону Мінометної батареї-батареї-Дикому Василю Ігоровичу,який героїчно загинув боронячи незалежність і територіальну цілісність України.

Василь Ігорович народився 14 жовтня 1996 року у селі Полтва,Золочівського району, Львівської області. Закінчив Полтвівську ЗОШ I-II ступенів.,та отримав середню освіту.Навчався та закінчив у 2014 році Львівський професійний ліцей залізничного транспорту і здобув професію слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (електромеханіка),обмотувальника елементів електричних машин.
В 2017 році пішов у армію.
З 2020 року працював Тзов "Родинна ковбаска "
З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну Василь не залишився осторонь.
У березні 2022 року пішов на захист України.

Василь вірив у нашу перемогу. І хоч він відкладав своє особисте щастя на майбутнє і не встиг створити власну сім'ю та стати батьком, він завжди був впевнений що після Перемоги життя повернеться до нормального русла.

Але ця Перемога стала для нього останнім великим досягненням-16 січня 2025 року Василь отримав важке поранення голови та опіки обличчя в результаті попадання FPV противника в населеному пункті Ободи Сумського району Сумської області.
20 січня 2025 року помер в реанімації Міської клінічної лікарні міста Києва.Його життя обірвалося у лікарні,але залишилося в серцях кожного,хто його знав.

Василь завжди мав усмішку на обличчі,навіть у найважчі моменти. Він підтримував своїх побратимів, чітко виконував поставлені задачі, на позиції їздив тільки з холодним розумом (зазначив один з побратимів),завжди знаходив потрібні слова щоб підняти настрій, навіть коли сам відчував втому. Він був таким хто давав надію, хто не дозволяв зламатися. Його щира посмішка та віра у майбутнє надихали і підтримували.

Василь був справжнім чоловіком та патріотом своєї країни, але він був також людиною що прагнула справжнього щастя, родинного тепла та миру. Він відкладав своє життя на час після Перемоги, бо вірив що перемога-це не тільки звільнення землі, але й можливість бути поруч із тими кого любиш.

Ми (його рідні та близькі) просимо присвоїти звання Героя України (ПОСМЕРТНО) Василю Ігоровичу Дикому за його мужність, відданість своїй країні, за сміливість, за віру в Перемогу. Василь віддав своє життя, але він залишиться в наших серцях назавжди. Ми хочемо щоб Україна пам'ятала своїх Героїв, навіть коли вони вже не з нами.

Василь став прикладом для всіх нас-він не шукав слави, але він заслужив її своїми вчинками і своєю самовідданістю.

Шановний Володимире Олександровичу,просимо удостоїти подвиг молодшого сержанта Василя Дикого почесним званням Героя України(ПОСМЕРТНО).

ПАМ'ЯТАЄМО НАШИХ ГЕРОЇВ

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!