ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ, ПРОСИМО ВАС ПРИСВОЇТИ ЗВАННЯ «ГЕРОЮ»- СТАРШОМУ ВОДІЮ ВІДДІЛЕННЯ ПІДВОЗУ 2 АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ВЗВОДУ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ БАТАРЕЇ 2 АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ДИВІЗІОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А 2943 - СТАРШОМУ СОЛДАТУ ВАСИЛІВ МИХАЙЛУ ВАСИЛЬОВИЧУ (ПОСМЕРТНО)

Шановний Пане Президенте України! Громадяни України -дружина , батьки, брат, син , побратими, друзі та знайомі полеглого захисника України звертаються до Вас з проханням розглянути петицію про присвоїння звання Героя України (посмертно) відданому патріоту нашої країни, мужньому захиснику БАТЬКІВЩИНИ, який відзначився в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, військовослужбовцю Збройних Сил України, старшому водію відділення підвозу 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 2 артилерійського дивізіону військової частини А 2943 - СТАРШОМУ СОЛДАТУ ВАСИЛІВ МИХАЙЛУ ВАСИЛЬОВИЧУ.
Михайло народився 14 жовтня 1993 року у селі Камʼянка, Стрийського району, Львівської області , де провів своє дитинство і навчався в основній школі села Камʼянка, яку закінчив у 2008 році. Цього ж року вступив до Стрийського коледжу Львівського національного аграрного університету , який закінчив у 2012 році здобувши кваліфікацію техніка-механіка.
20 листопада 2012 року Сколівським РВК був призваний на строкову військову службу і звільнений в запас 5 листопада 2013 року.
З 14 серпня 2014 року брав участь в ООС(АТО) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької області. Визнаний учасником бойових дій.
З самого початку повномасштабної агресії росії проти України в 2022 р. з власної ініціативи Михайло Василів активно долучився до оборони Батьківщини і приймав безпосередню участь у важких боях по різних напрямках фронту, а саме: Запорізькому , Житомирському, Донецькому, Луганському, Сумському , а також в Курській області росії.
Був нагороджений наступним нагородами:
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «ЗА ВЗІРЦЕВІСТЬ У ВІЙСЬКОВІЙ СЛУЖБІ» І ступеня ;
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ».
- Нагрудний знак «Гвардія»;
- Медаль «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ»;
- Відзнакою «ЗА ЗАСЛУГИ»;
- Медаль «ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ»;
У 2018 році Михайло створив сімʼю. В 2020 році в родині народилася дитина - синочок Матвійко. Михайло був люблячим сином, чоловіком і батьком. Завжди був опорою та підтримкою для дружини та синочка. Михайло весь свій вільний час присвячував родині і вихованню сина. Але щастя родини було недовгим. Всі плани на життя і майбутнє зруйнувала війна. Нажаль з 11 жовтня 2024 року Василів Михайло Васильович вважався безвісти зниклим. Всі рідні ні на хвилину не полишали надії на його повернення живим до рідного дому. Та весна 2025 року обірвала ці надії: родина офіційно отримала страшну звістку про те, що старший солдат Василів Михайло Васильович, старший водій відділення підвозу 2 артилерійського взводу артилерійської батареї 2 артилерійського дивізіону військової частини А 2943 загинув 11 жовтня 2024 року під час здійснення заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, біля населеного пункту Кругленьке, Суджанського району, Курської області російської федерації.
Як свідчать спогади і свідчення побратимів, а також матеріали відповідного службового розслідування, в останній день свого життя старший солдат Михайло Василів, виконуючи бойове завдання, керував австомобілем розвідувальної артелерійської групи, який був із засідки обстріляний чисельно переважаючою ворожою групою противника. В результаті цього обстрілу сам Михайло і його побратими відразу ж зазнали важких уражень. Попри отримані поранення Михайло Василів продовжував під інтенсивним ворожим обстрілом, певний критично важливий для групи проміжок часу, керувати автомобілем і одночасно мужньо вести бій з ворогом. Після повної зупинки транспортного засобу поранений старший солдат Василів М.В. зумів самостійно вистрибнути з автомобіля ,і прикриваючи побратимів, продовжив вести стрілецький вогонь в бік противника, який переслідував українську артелерійську групу. Нажаль в нерівному бою з ворогом старший солдат Василів М.В. був смертельно уражений , але завдяки його мужній поведінці одному з його побратимів вдалося залишитись живим і в подальшому повернутись в розташування військовослужбовців ЗСУ. Михайло загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обовʼязок.
Ми завжди будемо пам'ятати його великий внесок у майбутню Перемогу. Він назавжди залишиться в наших серцях вірним захисником держави, що до кінця виконав свій військовий обов'язок.
Я, батьки, син, брат, рідні, друзі, побратими, односельці та всі ті, хто знав Михайла , низько схиляємо голови перед нашим захисником-Героєм. Його смерть стала величезною втратою для всіх. Він назавжди залишиться в нашій памʼяті і в наших серцях.
Враховуючи його визначні заслуги, мужність і самовіддане служіння Україні, прошу присвоїти Василів Михайлу Васильовичу звання Героя України (посмертно).
Слава Україні!
З повагою - дружина загиблого захисника України, Василів Ганна Іванівна!