Шановний Пане Президенте!
Від імені родини загиблого, друзів, військовослужбовців та його побратимів звертаємося до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно), військовослужбовцеві командиру евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлюваного батальйону військової частини А0216 35 окремої бригади морської піхоти капітану Бібікову Андрію Володимировичу - вірному сину своєї Батьківщини, хороброму офіцеру Збройних Сил України, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Народився 22.05.1992 році у м. Кіровоград. В школу пішов – так, як усі навчався. Але найбільше, історію читав. Відповідальним був за що б не взявся. Велике загострене почуття справедливості було. Так виховали в сім’ї: не кривити душею, відверто казати правду у вічі і, взагалі, поводитись порядно.
Ну а по закінченню школи зі звичайного хлопчини виріс справжній дужий чоловік, який у 2009 році пішов навчатися в Харківський національний університет внутрішніх справ, де у 2014 році отримав повну вищу освіту та здобув кваліфікацію юриста, про що завжди мріяв.
У травні 2016 році уклав контракт та долучився до лав Збройних сил України, свідомо, обравши шлях захисника. Службу ніс у військовій частині А1405.
У 2018 році брав участь в бойових діях у зоні АТО, за що був нагороджений відзнакою «ЗА ЗАСЛУГИ». Сумлінно ніс службу до закінчення контракту 2021 року.
У 2022 році з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, не вагаючись, пішов добровольцем та мужньо став на захист Батьківщини в складі 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського.
25.09.2022 року виконуючи бойове завдання щодо захисту Незалежності України прийняв свій останній бій в селі Білогірка Бериславський район, Херсонська область. Указом Президента України 09.01.2023 року на жаль, посмертно нагороджений ордером «За мужність» III ступеня.
Тепер назавжди янгол і навіки у небесному строю.
Назавжди 30 років.
Бібіков Андрій Володимирович був справжній патріот та відданий захисник України. Посмертне присвоєння звання Героя України буде заслуженим визнанням його внеску у захист нашої держави та вшануванням пам'яті про нього. Це стане символом гідності, поваги та вдячності від українського народу за його відданість Батьківщині. Він його вартий, оскільки, проявив велику мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цінності України, втративши найцінніше - життя.
Шановний Володимире Олександровичу, просимо удостоїти подвиг єдиного сина в батьків, коханого чоловіка, батька двох маленьких діточок почесним званням Героя України (посмертно).
Слава Україні!