Присвоєння почесного звання Герой України ( посмертно) військовослужбовцю Державної прикордонної служби України Свистовичу Володимиру Андрійовичу

• Шановний Пане Президенте! До Вас звертається Свистович Юлія Михайлівна-дружина сержанта Свистовича Володимира Андрійовича- молодшого інспектора прикордонної служби 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України, з проханням про присвоєння звання Героя України(посмертно).
Свистович Володимир Андрійович народився і проживав у селі Смолин Яворівського району, Львівської області закінчив тут середню школу, а згодом вступив у Бродівське педагогічне училище. Після його завершення продовжив освіту у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка, здобувши професію вчителя. Цій справі віддав 17 років у Смолинській школі.
Колеги називали його вчителем від Бога, користувався великою повагою і любов'ю серед своїх учнів. Був справедливий, чесний, відповідальний і дуже добрий.
Володимир Андрійович - справжній господар, який дбав про свій сад, город і пасіку.
З початку повномасштабного вторгнення був активним учасником Яворівського ДФТГ, де отримав грамоту за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків.
19 квітня 2024 року розпочав службу у відділенні інспекторів прикордонної служби “Салаші” (тип В) відділу прикордонної служби “ Краківець” (тип Б) 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України. З великим задоволенням вставав на захист державного кордону, завжди старався завчасно прибути на службу і гідно нести стрій прикордонника. Проходив різноманітні навчання, аби покращити свої знання та навички.14 листопада 2024 року підписав контракт про несення військової служби в складі військовослужбовців 7 прикордонного Карпатського загону.
Бойові завдання виконував в Луганській області, поблизу населеного пункту Білогорівка в складі прикордонної комендатури швидкого реагування « Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України. 3 грудня 2024 року рухаючись на допомогу пораненого побратима мій чоловік отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення живота ( проникаюче). Етапами евакуації був доставлений до Військово- медичного клінічного центру Північного регіону Міністерства оборони України у місті Харків, де проходив лікування .10 грудня 2024 року стан мого чоловіка молодшого сержанта Свистовича Володимира Андрійовича погіршився. 11грудня 2024 року його сміливе серце зупинилося. Свій обов’язок по захисту Батьківщини виконав з честю і гідністю і до останнього подиху залишався вірний присязі. Його загибель –це велика втрата для нас, для близьких, побратимів і всієї України. Пишаємось його патріотизмом і просимо удостоїти найвищої державної нагороди – Герой України( посмертно).