Шановний пане Президенте! Прошу нагородити мого чоловіка посмертно орденом "за мужність" ||| ступеня солдата 117 окремої механізованої бригади, військової частини А-4674 Чміленка Руслана Валентиновича під час виконання завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.
Руслан народився 16 квітня 1999 року в селі Личанка, там пройшло його дитинство юні роки. Навчався у Шпитьківській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2016 році. Продовжив навчання у Київському центрі професійно-технічної освіти. Отримав диплом слюсаря з ремонту автомобілів.
У 2023 році одружився, незабаром народився син.
05.05.2023 року Руслан Чміленко був призваний на військову службу по мобілізації до 1 відділення Бучанського РТЦК та СП. Пізніше став оператором 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 механізованого батальйону. Побратими по службі згадують його як справжнього бійця, надзвичайно сильну і сміливу людину. Людину - для якої честь і справедливість завжди були на першому місці. Він з честю виконував обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та України.
17 січня 2025 року під час виконання бойового завдання, виявивши стійкість і мужність, рятуючи свого побратима, який на той час виконував обов'язки командира відділення загинув, в районі населення пункту Роботине, Запорізької області.
Відстоюючи та захищаючи незалежність України та своїх рідних, йому навіки - 25 років. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі за свободу.
У нього залишились мама, тато, дружина, син, брат і сестра.
Ми всі пишаємось ним, його незламністю та патріотизмом. Для всіх родичів та друзів, хто його знає, він справжній Герой. Сподіваємось, що держава теж відзначить його подвиг, його самопожертву. Він заслуговує на державну нагороду Орден "за мужність" ||| ступеня (посмертно).