Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) стрільцю 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А4858, єфрейтору МАРОТЧАКУ ВАСИЛЮ ІВАНОВИЧУ 15.01.1969 року народження,

Пане Президенте, просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) мужньому стрільцю 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А4858, єфрейтору МАРОТЧАКУ ВАСИЛЮ ІВАНОВИЧУ 15.01.1969 року народження, вірному сину своєї Батьківщини, хороброму воїну Збройних Сил України, який загинув під час бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації 14 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Степова Новоселівка, Куп’янського району, Харківської області.
Єфрейтор Маротчак Василь Іванович – яскравий приклад справжнього воїна, бездоганно виконував службові й бойові завдання у забезпеченні національної безпеки й оборони Батьківщини від збройної агресії російської федерації.
Під час ведення бойових дій, забезпечував цілодобове, швидке та якісне виконання бойових завдань в складних умовах під впливом вогневого ураження противника з ризиком для життя, що у свою чергу, дало можливість своєчасно та успішно виконати поставлені бойові завдання. За час проходження служби, проявив себе як мужній, вольовий військовослужбовець. Мав авторитет серед особового складу та управління стрілецької роти. У період активних бойових дій на Куп’янському напрямку неодноразово доводив, що немає перешкод, які б могли зупинити його рішучість і відданість справі. Його мужність і самовідданість ставали орієнтиром для побратимів, а впевненість у кожній дії надихала інших виконувати найскладніші бойові завдання.
Відомий під позивним «Іванович», героїчно загинув 14 жовтня 2024 року на Куп’янському напрямку, але встиг завдати величезних втрат ворогу — тримав оборону попри брак води, важкі умови і тиск ворога.
Нашого сина, тата, дідуся, брата вже не повернути. Але його хоробрість, відданість Батьківщині та вірність Збройним Силам України – це приклад для наступних поколінь.
Маротчаку Василю з позивним "Іванович" назавжди 55 років...
Василь уже герой, але він заслуговує на визнання співвітчизників, бо тільки він йшов куди інші боялися, бо тільки він витягнув із пекла поранених, бо тільки він, незважаючи на загрозу життю під ворожим вогнем евакуйовував загиблих побратимів, з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок.
Україна повинна вшановувати своїх Героїв, які віддали своє життя за нашу свободу і незалежність.
Шановний Володимире Олександровичу, просимо Вас гідно вшанувати подвиг нашого сина, батька, дідуся, брата та удостоїти Маротчака Василя почесним званням Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять Герою! Слава Україні! Героям Слава!