Присвоєння звання Герой України Догойді Юрію Миколайовичу (посмертно)

Шановний, пане Президент!
Я, Догойда Тетяна Дмитрівна, дружина загиблого військовослужбовця, Догойди ЮРІЯ Миколайовича, прошу розглянути петицію про присвоєння звання "Герой України" (посмертно) , старшому сержанту, головному сержанту інженерно-саперного взводу, 47 інженерно-саперної бригади, військової частини А 2755,Догойді Юрію Миколайовичу.
Мій чоловік з перших днів війни добровольцем став на захист своєї країни і героїчно загинув 7 листорала 2024 року у Харківській області Чугуївського району, село Вовчанські Хутори. Його рішення стати на захист своєї Батьківщини було свідомим, остаточним і безповоротним, хоча і мав проблеми зі здоров'ям,вдома залишалась я та наші дві донечки.
Хто, як не я?! -основний аргумент. Вважав, що має хороший досвід строкової служби в Збройних Силах і щось таки розуміється на військовій справі .
Для друзів, рідних, побратимів-він уже ГЕРОЙ!
Мій чоловік не тільки був відважним бійцем, а й хорошим чоловіком, батьком, братом, справжнім другом. Його поважали побратими, командири, особовий склад.
Він був людиною з великим серцем та незламною волею, його ніколи не зупиняли та не лякали труднощі. Юра мав єдине бажання - швидка та закономірна перемога на ворогом, який прийшов на нашу землю із завданням знищити українців, як націю. Але не судилось йому дожити до цього світлого переможного дня..

Юрій мав чудове почуття гумору, бо вважав, що з посмішкою легше жити та долати труднощі. Гумором підтримував своїх побратимів, знаходив потрібні слова, щоб підняти настрій, навіть коли сам був втомлений та виснажений. Його щира посмішка та віра в майбутнє надихала та підтримувала всіх нас.
Мій чоловік, Догойда Юрій, поклав своє життя на вівтар нашої Перемоги.. залишивши в серцях непомірний біль, тугу, гіркоту втрати..
Він не шукав слави та визнання, але заслужив їх своїми вчинками і самовідданістю, до останнього подиху залишався вірним присязі, українському народу, державі, був гідним прикладом для своїх побратимів і загинув, як Герой!
Його подвиг-приклад найвищого ступеня любові до ближнього- самопожертва в ім'я всіх нас, в ім'я життя наших дітей, в ім'я миру та свободи рідної України.
Ось уже шість місяців, як його немає з нами... Чорна хустина стала шоденним атрибутом для мене та дітей.. Ніщо не може заглушити біль втрати:ні слова, ні співчуття, ні час.. Ніби й розумію, що його не повернути, а душа відмовляється сприймати реальність.
Присвоєння звання "Герой України" (посмертно) -стане гідним вшануванням мого чоловіка ДОГОЙДИ ЮРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА.
Прошу Вас, пане Шановний, пане Президент!
Я, Догойда Тетяна Дмитрівна, дружина загиблого військовослужбовця, Догойди ЮРІЯ Миколайовича, прошу розглянути петицію про присвоєння звання "Герой України" (посмертно) , старшому сержанту, головному сержанту інженерно-саперного взводу, 47 інженерно-саперної бригади, військової частини А 2755,Догойді Юрію Миколайовичу.
Мій чоловік з перших днів війни добровольцем став на захист своєї країни і героїчно загинув 7 листорала 2024 року у Харківській області Чугуївського району, село Вовчанські Хутори. Його рішення стати на захист своєї Батьківщини було свідомим, остаточним і безповоротним, хоча і мав проблеми зі здоров'ям,вдома залишалась я та наші дві донечки.
Хто, як не я?! -основний аргумент. Вважав, що має хороший досвід строкової служби в Збройних Силах і щось таки розуміється на військовій справі .
Для друзів, рідних, побратимів-він уже ГЕРОЙ!
Мій чоловік не тільки був відважним бійцем, а й хорошим чоловіком, батьком, братом, справжнім другом. Його поважали побратими, командири, особовий склад.
Він був людиною з великим серцем та незламною волею, його ніколи не зупиняли та не лякали труднощі. Юра мав єдине бажання - швидка та закономірна перемога на ворогом, який прийшов на нашу землю із завданням знищити українців, як націю. Але не судилось йому дожити до цього світлого переможного дня..

Юрій мав чудове почуття гумору, бо вважав, що з посмішкою легше жити та долати труднощі. Гумором підтримував своїх побратимів, знаходив потрібні слова, щоб підняти настрій, навіть коли сам був втомлений та виснажений. Його щира посмішка та віра в майбутнє надихала та підтримувала всіх нас.
Мій чоловік, Догойда Юрій, поклав своє життя на вівтар нашої Перемоги.. залишивши в серцях непомірний біль, тугу, гіркоту втрати..
Він не шукав слави та визнання, але заслужив їх своїми вчинками і самовідданістю, до останнього подиху залишався вірним присязі, українському народу, державі, був гідним прикладом для своїх побратимів і загинув, як Герой!
Його подвиг-приклад найвищого ступеня любові до ближнього- самопожертва в ім'я всіх нас, в ім'я життя наших дітей, в ім'я миру та свободи рідної України.
Ось уже шість місяців, як його немає з нами... Чорна хустина стала шоденним атрибутом для мене та дітей.. Ніщо не може заглушити біль втрати:ні слова, ні співчуття, ні час.. Ніби й розумію, що його не повернути, а душа відмовляється сприймати реальність.
Присвоєння звання "Герой України" (посмертно) -стане гідним вшануванням мого чоловіка ДОГОЙДИ ЮРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА.
Прошу Вас, пане Президенте, присвоїти Догойді Юрію Миколайовичу звання "Герой України", (посмертно)
Президенте, присвоїти Догойді Юрію Миколайовичу звання "Герой України", (посмертно)