Я, Дідківська Світлана Сергіївна, дружина військовослужбовця. Прошу розглянути петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно), захиснику нашої держави Дідківському Дмитру Миколайовичу, молодшому сержанту стрілецької роти 132 батальйону 114 ОБр ТРО військової частини А7298.
Дідківський Дмитро Миколайович, народився 14 листопада 1978 року у м. Житомирі в багатодітній родині. Навчався у ЗОШ №20 (нині - ліцей №20).Після закінчення школи проходив строкову військову службу у лавах НГУ. Повернувшись до цивільного життя, працював на різних підприємствах та будівельних майданчиках м. Житомира та за межами країни.
Був люблячим чоловіком, турботливим татом для двох донечок. Дмитро завжди був готовий прийти на допомогу, мав добре, щире серце, загострене почуття справедливості та внутрішню потребу бути першим. Цілеспрямований, наполегливий, життєрадісний та відданий своїм близьким.
Війна застала Дмитра в Чехії та він повернувся додому. В 2023 році став на захист України від російських загарбників. Був командиром відділення, сумлінно ставився до виконання завдань, а також завжди переймався за збереження життя та здоров'я своїх побратимів. В 2024 поблизу Часового Яру приймав участь в евакуації загиблих побратимів.
Під час крайнього виходу на позицію поблизу н.п. Федорівка Бахмутського району Донецької області біля Дмитра здетонував ворожий вибуховий пристрій, отримавши контузію та дрібні пошкодження обличчя, він відмовився від евакуації та прийняв рішення лишитися зі своєю групою, а за декілька днів 02.04.2025р. під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини отримав поранення яке було не сумісне з життям. Дмитру назавжди 46 років.
⠀
Вірю, що його жертовність і любов до Батьківщини заслуговують на найвищу державну нагороду.
⠀
Світлана і вічна пам'ять Герою.
⠀
З повагою, Дідківська Світлана Сергіївна.