Присвоїти почесне звання Героя України (посмертно)

Шановний пане Президенте!
Я, мати загиблого Захисника України, звертаюсь до Вас із проханням присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) моєму синові , Костенку Руслану Валерійовичу , 15 лютого 1993 р. н. Народився та проживав у м. Бровари, Київської обл..
Мій син ніколи не залишався байдужим до викликів , які стояли перед нашим суспільством і якщо це потрібно, завжди був рішуче налаштований боронити свою країну від ворога. Брав активну участь у Революції Гідності. А в липні 2014-го року вирішив долучитись добровольцем в батальйон «Донбас», але отримав відмову від командира так, як не мав жодного військового досвіду. В квітні 2015-го року був призваний до лав Збройних сил України на строкову службу та проходив службу в понтонно-мостовому полку в/ч А3955 на посаді понтонер. Два рази брав участь у багатонаціональних військових навчаннях «Сі Бріз». В листопаді 2016 року був демобілізований зі строкової служби і вже за декілька тижнів підписав контакт і долучився служби до Сил спеціальних операцій ЗС України (ССО ЗСУ) в/ч А3628 на посаду стрілець, де прослужив чотири роки. Брав участь в Антитерористичній операції. В кінці грудня 2020 року , по закінченні контракту звільнився з лав ЗСУ та працював на цивільній роботі .
24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення , о 6-тій ранку добровільно прибув у військкомат і був того ж дня знову мобілізований у свою військову частину ССО ЗСУ на свою посаду. Восени 2022 року вирішив перевестись в 67-му окрему механізовану бригаду (67 ОМБр), до новоствореного артилерійського підрозділу. Після проходження фахового вишколу отримав посаду : старший солдат, номер обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону в/ч А4123. Більше двох років поспіль , з початку березня 2023 року і до кінця березня 2025 року знаходився постійно в зоні бойових дій на різних найзапекліших напрямках фронту: Донецька, Луганська, Харківська , Сумська області та Курська обл. російської федерації.
За роки повномасштабної війни, Руслан Валерійович, зарекомендував себе як сміливий , відважний та мужній воїн, завжди готовий в разі потреби прийти на допомогу побратимам. Сумлінно виконував поставлені задачі. Був невід’ємною частиною команди, найкращого розрахунку свого підрозділу, які завжди влучно працювали по ворожим цілям і нещадно знищували ворога. На їх рахунку було безліч виконаних на відмінно бойових завдань.
Був життєрадісним, добрим, щирим, відвертим, грав на гітарі та складва пісні , в тому числі і на військову тематику , любив тварин, любив життя і багато мріяв про майбутнє у вільній і незалежній Україні.
Мій син , старший солдат Костенко Руслан Валерійович, 15.02.1993 р.н., номер обслуги самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону в/ч А4123, загинув 27.03.2025 р., в бою за нашу Батьківщину, під час виконання бойового завдання, в районі н.п. Нова Січ, Сумського р-ну, Сумської обл.. Він до кінця свого життя залишився вірний присязі даній колись Україні і українському народу.
Загибель сина стала для мене і для нашої родини дуже великою і непоправною втратою.
Присвоєння звання «Герой України» (посмертно) буде гідним вшануванням пам’яті мого сина , який віддав своє життя за збереження суверенітету і незалежності нашої держави – України.
Слава Україні! Героям слава!
З повагою, Костенко Олена Миколаївна , мати полеглого Захисника.