№22/247472-еп
Присвоєння найвищої державної відзнаки "Герой України", військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, 4 прикордонного загіну, штурмового підрозділу "Рій" - Голубу Олегу Ігоровичу 23.11.1997 р.н. позивний "Баскет" (посмертно).
Автор (ініціатор): Гоборова Вікторія Олександрівна
Дата оприлюднення: 28 травня 2025
Шановний пане Президенте України Володимир Зеленський. Я, Гоборова Вікторія Олександрівна, дружина загиблого військовослужбовця Голуба Олега Ігоровича, прошу Вас о присвоєнні моєму чоловіку найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Навчався Олег у Куп’янській ЗОШ № 6, закінчив Куп’янський автотранспортний фаховий коледж. Не знайшовши роботи в рідному місті, виїхав у Харків. Працював експедитором в торгівельній мережі.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олег перебував у рідному місті, бо не міг залишити в біді своїх дідуся і бабусю. Після деокупації Куп’янська, він повернувся до обласного центру. Влаштувався працювати у приватному бізнесі. Завжди Був готовий до того, що доведеться стати на захист України.
"Всі мої друзі служать і я не боюсь, якщо призвуть — то піду", — говорив мені та своїм близьким.
Він завжди був хоробрим, компанійським хлопцем. За підтримкою він мало до кого звертався, намагався все вирішувати самостійно. Сам же ніколи не відмовляв у допомозі тим, кому вона була необхідна.
У 2024 році, Олега призвали на військову службу. Отримавши через деякий час відпустку, він одружився. Весь цей час він постійно був в страшних точках, знищував ворога, захищаючи нас, свою родину, друзів, та своє рідне місто - Купянськ.
Мій чоловік провів майже рік, воюючи в найгарячіших точках на передовій, проти російської агресії, де нажаль і віддав своє життя за майбутнє нашої країни. Загинув Захисник від вибухової травми, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кам'янка, Куп’янського району.
Він боровся до останнього. Але війна, нажаль, нещадно, забрала його в мене.
Непоправна втрата спіткала всіх нас. Дідуся з бабусею, які втративши все нажите в Куп’янську, евакуйовані до Харкова. Батьків. Друзів. Мене. Олег був єдиним сином у родині. З міркувань безпеки, Захисника поховали у Харкові на аллеї Слави.
Тому прошу Вас, пане Президенте о присвоєнні моєму чоловіку, Голубу Олегу Ігоровичу найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Вічна памʼять Герою, та усім Героям які загинули за наше майбутнє!
Навчався Олег у Куп’янській ЗОШ № 6, закінчив Куп’янський автотранспортний фаховий коледж. Не знайшовши роботи в рідному місті, виїхав у Харків. Працював експедитором в торгівельній мережі.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олег перебував у рідному місті, бо не міг залишити в біді своїх дідуся і бабусю. Після деокупації Куп’янська, він повернувся до обласного центру. Влаштувався працювати у приватному бізнесі. Завжди Був готовий до того, що доведеться стати на захист України.
"Всі мої друзі служать і я не боюсь, якщо призвуть — то піду", — говорив мені та своїм близьким.
Він завжди був хоробрим, компанійським хлопцем. За підтримкою він мало до кого звертався, намагався все вирішувати самостійно. Сам же ніколи не відмовляв у допомозі тим, кому вона була необхідна.
У 2024 році, Олега призвали на військову службу. Отримавши через деякий час відпустку, він одружився. Весь цей час він постійно був в страшних точках, знищував ворога, захищаючи нас, свою родину, друзів, та своє рідне місто - Купянськ.
Мій чоловік провів майже рік, воюючи в найгарячіших точках на передовій, проти російської агресії, де нажаль і віддав своє життя за майбутнє нашої країни. Загинув Захисник від вибухової травми, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кам'янка, Куп’янського району.
Він боровся до останнього. Але війна, нажаль, нещадно, забрала його в мене.
Непоправна втрата спіткала всіх нас. Дідуся з бабусею, які втративши все нажите в Куп’янську, евакуйовані до Харкова. Батьків. Друзів. Мене. Олег був єдиним сином у родині. З міркувань безпеки, Захисника поховали у Харкові на аллеї Слави.
Тому прошу Вас, пане Президенте о присвоєнні моєму чоловіку, Голубу Олегу Ігоровичу найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Вічна памʼять Герою, та усім Героям які загинули за наше майбутнє!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Семенова Олена Львівна
19 липня 2025
2.
Мельник Наталія Василівна
19 липня 2025
3.
Горобець Назарій Андрійович
19 липня 2025
4.
Шокот Анна Олександрівна
19 липня 2025
5.
Плотиця Наталія Олександрівна
19 липня 2025
6.
Главацька Ірина Олександрівна
19 липня 2025
7.
Ковтуненко Вероніка Сергіївна
18 липня 2025
8.
Генсіцька Катерина Василівна
18 липня 2025
9.
Робейко Василь Сергійович
18 липня 2025
10.
Смоляк Вікторія Петрівна
18 липня 2025
11.
Лучка Віра Михайлівна
18 липня 2025
12.
Малахова Ірина Олегівна
18 липня 2025
13.
Гапоненко Максим Ігорович
18 липня 2025
14.
Галецька Віталія Павлівна
18 липня 2025
15.
Шеховцова Ольга Миколаївна
18 липня 2025
16.
Співак Мирослава Василівна
18 липня 2025
17.
Нікітіна Наталія Олександрівна
18 липня 2025
18.
Петрів Богдана Степанівна
18 липня 2025
19.
Марійчук Алла Анатоліївна
18 липня 2025
20.
Голодна Владислава Вадимівна
18 липня 2025
21.
Соловйова Оксана Володимирівна
18 липня 2025
22.
Зандер Світлана Вікторівна
18 липня 2025
23.
Куничник Світлана Степанівна
18 липня 2025
24.
Горбаченко Тетяна Миколаївна
18 липня 2025
25.
Мальована Віолета Валеріївна
18 липня 2025
26.
Передрій Сергій Михайлович
18 липня 2025
27.
Ігнатьєва Оксана Ігорівна
18 липня 2025
28.
Купрієнко Олена Володимирівна
18 липня 2025
29.
Добруцька Стефанія Миколаївна
17 липня 2025
30.
Дехтярук Максим Олексійович
17 липня 2025
7194
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 41 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.