№22/247472-еп
Присвоєння найвищої державної відзнаки "Герой України", військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, 4 прикордонного загіну, штурмового підрозділу "Рій" - Голубу Олегу Ігоровичу 23.11.1997 р.н. позивний "Баскет" (посмертно).
Автор (ініціатор): Гоборова Вікторія Олександрівна
Дата оприлюднення: 28 травня 2025
Шановний пане Президенте України Володимир Зеленський. Я, Гоборова Вікторія Олександрівна, дружина загиблого військовослужбовця Голуба Олега Ігоровича, прошу Вас о присвоєнні моєму чоловіку найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Навчався Олег у Куп’янській ЗОШ № 6, закінчив Куп’янський автотранспортний фаховий коледж. Не знайшовши роботи в рідному місті, виїхав у Харків. Працював експедитором в торгівельній мережі.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олег перебував у рідному місті, бо не міг залишити в біді своїх дідуся і бабусю. Після деокупації Куп’янська, він повернувся до обласного центру. Влаштувався працювати у приватному бізнесі. Завжди Був готовий до того, що доведеться стати на захист України.
"Всі мої друзі служать і я не боюсь, якщо призвуть — то піду", — говорив мені та своїм близьким.
Він завжди був хоробрим, компанійським хлопцем. За підтримкою він мало до кого звертався, намагався все вирішувати самостійно. Сам же ніколи не відмовляв у допомозі тим, кому вона була необхідна.
У 2024 році, Олега призвали на військову службу. Отримавши через деякий час відпустку, він одружився. Весь цей час він постійно був в страшних точках, знищував ворога, захищаючи нас, свою родину, друзів, та своє рідне місто - Купянськ.
Мій чоловік провів майже рік, воюючи в найгарячіших точках на передовій, проти російської агресії, де нажаль і віддав своє життя за майбутнє нашої країни. Загинув Захисник від вибухової травми, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кам'янка, Куп’янського району.
Він боровся до останнього. Але війна, нажаль, нещадно, забрала його в мене.
Непоправна втрата спіткала всіх нас. Дідуся з бабусею, які втративши все нажите в Куп’янську, евакуйовані до Харкова. Батьків. Друзів. Мене. Олег був єдиним сином у родині. З міркувань безпеки, Захисника поховали у Харкові на аллеї Слави.
Тому прошу Вас, пане Президенте о присвоєнні моєму чоловіку, Голубу Олегу Ігоровичу найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Вічна памʼять Герою, та усім Героям які загинули за наше майбутнє!
Навчався Олег у Куп’янській ЗОШ № 6, закінчив Куп’янський автотранспортний фаховий коледж. Не знайшовши роботи в рідному місті, виїхав у Харків. Працював експедитором в торгівельній мережі.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олег перебував у рідному місті, бо не міг залишити в біді своїх дідуся і бабусю. Після деокупації Куп’янська, він повернувся до обласного центру. Влаштувався працювати у приватному бізнесі. Завжди Був готовий до того, що доведеться стати на захист України.
"Всі мої друзі служать і я не боюсь, якщо призвуть — то піду", — говорив мені та своїм близьким.
Він завжди був хоробрим, компанійським хлопцем. За підтримкою він мало до кого звертався, намагався все вирішувати самостійно. Сам же ніколи не відмовляв у допомозі тим, кому вона була необхідна.
У 2024 році, Олега призвали на військову службу. Отримавши через деякий час відпустку, він одружився. Весь цей час він постійно був в страшних точках, знищував ворога, захищаючи нас, свою родину, друзів, та своє рідне місто - Купянськ.
Мій чоловік провів майже рік, воюючи в найгарячіших точках на передовій, проти російської агресії, де нажаль і віддав своє життя за майбутнє нашої країни. Загинув Захисник від вибухової травми, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кам'янка, Куп’янського району.
Він боровся до останнього. Але війна, нажаль, нещадно, забрала його в мене.
Непоправна втрата спіткала всіх нас. Дідуся з бабусею, які втративши все нажите в Куп’янську, евакуйовані до Харкова. Батьків. Друзів. Мене. Олег був єдиним сином у родині. З міркувань безпеки, Захисника поховали у Харкові на аллеї Слави.
Тому прошу Вас, пане Президенте о присвоєнні моєму чоловіку, Голубу Олегу Ігоровичу найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Вічна памʼять Герою, та усім Героям які загинули за наше майбутнє!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Візіренко Жанна Станіславівна
28 серпня 2025
2.
Лабушняк Надія Миколаївна
28 серпня 2025
3.
Рудніцька Тетяна Володимирівна
28 серпня 2025
4.
Байбузенко Анастасія Сергіївна
28 серпня 2025
5.
Василенко Світлана Олександрівна
28 серпня 2025
6.
Микитюк Валентина Миколаївна
28 серпня 2025
7.
Ващенко Марина Олександрівна
28 серпня 2025
8.
Боханова Катерина Миколаївна
28 серпня 2025
9.
Марусяк Євгенія Олегівна
28 серпня 2025
10.
Колосова Олена Вікторівна
28 серпня 2025
11.
Шаповалова Яна Костянтинівна
28 серпня 2025
12.
Калінгер Оксана Вікторівна
28 серпня 2025
13.
Боднар Ольга-Анжела Костянтинівна
28 серпня 2025
14.
Грошко Лілія Володимирівна
28 серпня 2025
15.
Ребот Дарія Петрівна
28 серпня 2025
16.
Колядюк Ольга Володимирівна
28 серпня 2025
17.
Шевчук Оксана Валеріївна
28 серпня 2025
18.
Галецька Ольга Вікторівна
28 серпня 2025
19.
Плюйко Юлія Володимирівна
28 серпня 2025
20.
Кадира Аліна Сергіївна
28 серпня 2025
21.
Мащенко Вікторія Вікторівна
28 серпня 2025
22.
Цурак Роман Петрович
28 серпня 2025
23.
Рева Наталія Валеріївна
28 серпня 2025
24.
Чепурко Юлія Віталіївна
28 серпня 2025
25.
Тюков Олександр Сергійович
28 серпня 2025
26.
Чередник Дмитро Леонідович
28 серпня 2025
27.
Свистунова Дарія Миколаївна
28 серпня 2025
28.
Багнюк Тетяна Василівна
27 серпня 2025
29.
Дмитраш Оксана Павлівна
27 серпня 2025
30.
Лозинська Валентина Степанівна
27 серпня 2025