№22/247472-еп
Присвоєння найвищої державної відзнаки "Герой України", військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, 4 прикордонного загіну, штурмового підрозділу "Рій" - Голубу Олегу Ігоровичу 23.11.1997 р.н. позивний "Баскет" (посмертно).
Автор (ініціатор): Гоборова Вікторія Олександрівна
Дата оприлюднення: 28 травня 2025
Шановний пане Президенте України Володимир Зеленський. Я, Гоборова Вікторія Олександрівна, дружина загиблого військовослужбовця Голуба Олега Ігоровича, прошу Вас о присвоєнні моєму чоловіку найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Навчався Олег у Куп’янській ЗОШ № 6, закінчив Куп’янський автотранспортний фаховий коледж. Не знайшовши роботи в рідному місті, виїхав у Харків. Працював експедитором в торгівельній мережі.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олег перебував у рідному місті, бо не міг залишити в біді своїх дідуся і бабусю. Після деокупації Куп’янська, він повернувся до обласного центру. Влаштувався працювати у приватному бізнесі. Завжди Був готовий до того, що доведеться стати на захист України.
"Всі мої друзі служать і я не боюсь, якщо призвуть — то піду", — говорив мені та своїм близьким.
Він завжди був хоробрим, компанійським хлопцем. За підтримкою він мало до кого звертався, намагався все вирішувати самостійно. Сам же ніколи не відмовляв у допомозі тим, кому вона була необхідна.
У 2024 році, Олега призвали на військову службу. Отримавши через деякий час відпустку, він одружився. Весь цей час він постійно був в страшних точках, знищував ворога, захищаючи нас, свою родину, друзів, та своє рідне місто - Купянськ.
Мій чоловік провів майже рік, воюючи в найгарячіших точках на передовій, проти російської агресії, де нажаль і віддав своє життя за майбутнє нашої країни. Загинув Захисник від вибухової травми, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кам'янка, Куп’янського району.
Він боровся до останнього. Але війна, нажаль, нещадно, забрала його в мене.
Непоправна втрата спіткала всіх нас. Дідуся з бабусею, які втративши все нажите в Куп’янську, евакуйовані до Харкова. Батьків. Друзів. Мене. Олег був єдиним сином у родині. З міркувань безпеки, Захисника поховали у Харкові на аллеї Слави.
Тому прошу Вас, пане Президенте о присвоєнні моєму чоловіку, Голубу Олегу Ігоровичу найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Вічна памʼять Герою, та усім Героям які загинули за наше майбутнє!
Навчався Олег у Куп’янській ЗОШ № 6, закінчив Куп’янський автотранспортний фаховий коледж. Не знайшовши роботи в рідному місті, виїхав у Харків. Працював експедитором в торгівельній мережі.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Олег перебував у рідному місті, бо не міг залишити в біді своїх дідуся і бабусю. Після деокупації Куп’янська, він повернувся до обласного центру. Влаштувався працювати у приватному бізнесі. Завжди Був готовий до того, що доведеться стати на захист України.
"Всі мої друзі служать і я не боюсь, якщо призвуть — то піду", — говорив мені та своїм близьким.
Він завжди був хоробрим, компанійським хлопцем. За підтримкою він мало до кого звертався, намагався все вирішувати самостійно. Сам же ніколи не відмовляв у допомозі тим, кому вона була необхідна.
У 2024 році, Олега призвали на військову службу. Отримавши через деякий час відпустку, він одружився. Весь цей час він постійно був в страшних точках, знищував ворога, захищаючи нас, свою родину, друзів, та своє рідне місто - Купянськ.
Мій чоловік провів майже рік, воюючи в найгарячіших точках на передовій, проти російської агресії, де нажаль і віддав своє життя за майбутнє нашої країни. Загинув Захисник від вибухової травми, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кам'янка, Куп’янського району.
Він боровся до останнього. Але війна, нажаль, нещадно, забрала його в мене.
Непоправна втрата спіткала всіх нас. Дідуся з бабусею, які втративши все нажите в Куп’янську, евакуйовані до Харкова. Батьків. Друзів. Мене. Олег був єдиним сином у родині. З міркувань безпеки, Захисника поховали у Харкові на аллеї Слави.
Тому прошу Вас, пане Президенте о присвоєнні моєму чоловіку, Голубу Олегу Ігоровичу найвищої відзнаки, звання Героя України (посмертно).
Вічна памʼять Герою, та усім Героям які загинули за наше майбутнє!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Онопрієнко Альона Анатоліївна
04 червня 2025
2.
Атрошенко Мар'яна Богданівна
04 червня 2025
3.
Ямкова Тетяна Сергіївна
04 червня 2025
4.
Турчак Лілія Володимирівна
04 червня 2025
5.
Костенко Валерія Володимирівна
04 червня 2025
6.
Шевчук Вікторія Вікторівна
04 червня 2025
7.
Кодряну Вікторія Сергіївна
04 червня 2025
8.
Копанчук Валентина Миколаївна
04 червня 2025
9.
Кулик Ірина Борисівна
03 червня 2025
10.
Кубай Інна Миколаївна
03 червня 2025
11.
Богатир Олена Миколаївна
03 червня 2025
12.
Горецька Вікторія Сергіївна
03 червня 2025
13.
Колодніков Олександр Володимирович
03 червня 2025
14.
Волох Олена Володимирівна
03 червня 2025
15.
Карпишин Юлія Тарасівна
03 червня 2025
16.
Дацюк Наталія Володимирівна
03 червня 2025
17.
Маклакова Тамара Анатоліївна
03 червня 2025
18.
Пилипенко Юлія Анатоліївна
03 червня 2025
19.
Сусла Юлія Володимирівна
03 червня 2025
20.
Павлік Юлія Володимирівна
03 червня 2025
21.
Денисовець Алла Андріївна
03 червня 2025
22.
Міннігулова Катерина Вікторівна
03 червня 2025
23.
Івашко Галина Григорівна
03 червня 2025
24.
Коба-Коломієць Олеся Юріївна
03 червня 2025
25.
Небораць Андрій Васильович
03 червня 2025
26.
Басюк Юлія Олександрівна
03 червня 2025
27.
Гриців Ольга Михайлівна
03 червня 2025
28.
Цабан Романна Юріївна
03 червня 2025
29.
Дочева Юлія Вікторівна
03 червня 2025
30.
Рибак Наталя Михайлівна
03 червня 2025
3539
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 86 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.