Пане Президенте України!
Звертаюся до Вас з проханням про гідне вшанування подвигу мого батька — сержанта Збройних Сил України Благого Ігоря Васильовича, який героїчно загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Благий Ігор Васильович, народжений 27 вересня 1967 року у Львівській області, був призваний 24 травня 2022 року до лав ЗСУ. Проходив службу у складі 33 окремого стрілецького батальйону (в/ч А4026), обіймаючи посаду санітарного інструктора 2 стрілецької роти.
Протягом служби він сумлінно виконував свій обов’язок на Сумському напрямку, а у березні 2024 року був переведений до Донецької області, до району населеного пункту Новомихайлівка.
17 квітня 2024 року, під час участі в бойових діях зі стримування збройної агресії, він загинув, не залишивши позиції та побратимів.
Його останні слова були: «Я хлопців не залишу» — і він не залишив…
Протягом 9 місяців вважався зниклим безвісти. Тільки у січні 2025 року тіло Ігоря Васильовича було ідентифіковано, йому віддали останню шану як справжньому Захиснику України. Похорон відбувся у Львові, на полі почесних поховань.
Ігор Благий — це не просто військовий. Це батько, побратим, друг — Людина великої честі, внутрішньої сили та світлого серця. Він завжди підтримував інших, ніколи не скаржився, ніс службу відповідально і з гідністю.
Його жертовність, мужність і вірність військовій присязі — безсумнівно заслуговують на державне визнання.
Попри подання командування, станом на сьогодні сержант Благий Ігор Васильович не був відзначений державною нагородою (посмертно). Подані документи на нагородження орденом «За мужність» III ступеня досі не отримали відповідної відповіді.
Прошу Вас, пане Президенте, присвоїти сержанту Благому Ігорю Васильовичу звання Героя України (посмертно) — як визнання його бойового шляху, сміливості та жертовності заради вільної України.
Це не лише прохання родини. Це прохання від усіх, кому небайдужа пам’ять про тих, хто загинув, захищаючи нашу землю.
З глибокою повагою,
донька загиблого воїна