Прошу присвоїти Воїну на Щиті Штиху Ігорю Леонідовичу, 23.11.1990 р.н., звання Героя України.
З початком повномасштабної війни Ігор прийняв свідоме рішення вступити до Збройних Сил України добровольцем. Пройшов базову загальновійськову підготовку, після чого обрав проходити подальшу службу в Донецькій області, у складі 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» (23 ОМПБ, в/ч А2988).
Сміливо йшов у бій і нікого та нічого не боявся! Завжди говорив: «Хто, як не я?»
У листопаді 2023 року Ігор був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України — «Золотий хрест» за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою.
У грудні 2023 року також був нагороджений нагрудним знаком «Мужність єднає покоління» серед військових 56-ї бригади.
Ігоря нічого не зупиняло, навіть вогнепальне кульове поранення правої руки, яке він отримав у вересні 2023 року (у зв’язку з чим був переведений у солдати резерву запасної роти в/ч А0989). Але Ігор знову прийняв рішення повернутися до виконання свого обов’язку — захищати Батьківщину, не дочекавшись завершення лікування.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, захищаючи Батьківщину, мужньо виконуючи свій обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 27 липня 2024 року в районі н. п. Калинівка Бахмутського району Донецької області.
Мав багато планів та мрій, які вже ніколи не здійсняться. Так і не створивши власної сім’ї, залишився найкращим сином та братом.
Жодними словами не втамувати пекучий біль і не загоїти ран у душі. Нехай добрий, світлий спомин про Ігоря назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав, любив та шанував.
Посмертно Ігор Штих був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (указ Президента України від 14 січня 2025 року)
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за незалежність і свободу України!
Слава всім, хто боронить і захищає Україну!
Слава Україні!