Старший солдат Костянтин Мяновський на псевдо Тімон загинув 12 березня 2024 року в бою з ворогом біля села Нетайлове, що на Покровському напрямку Донеччини. Захиснику було 26 років.
Костянтин народився в селищі Кушугум Запорізької області. Закінчив Кушугумську гімназію «Інтелект». На дозвіллі грав у футбол, був воротарем. Його називали «Вратарішка»
Своє життя вирішив пов’язати з військовою службою. 3 роки служив у Національній гвардії України. У серпні 2021-го перейшов до ЗСУ. Костянтин служив у 53-ій окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Повномасштабне вторгнення зустрів на передовій Донеччини. На момент загибелі обіймав посаду командира міномета.
За службу був нагороджений медалями «За взірцевість у військовій службі» ІІ ступеня та «Незламним героям російсько-української війни».
Костянтин був найкращим сином, братом, коханим, побратимом та другом.
Цілеспрямований, відданий своїй справі, турботливий.
Його очі завжди світилися теплом, і саме ця світла енергія зробила його особливим. Він умів розрадити навіть у найважчі хвилини , завжди знав як підтримати, що сказати. Його патріотизм був справжнім і глибоким. Завжди казав: «Я повинен , це мій обовʼязок, не переживайте , я обовʼязково повернусь…» . Ніколи не втрачав віру в перемогу, і своєю вірою надихав інших.
Кожен спогад про нього пронизаний любовʼю. Він вмів радіти життю, цінувати кожен момент, а ще завжди мріяв про спокійне майбутнє.
Поховали Костянтина на Алеї Слави Героїв Кушугумського кладовища.
Він пішов занадто рано, залишивши величезну порожнечу у наших серцях.