Присвоєння Героя України (посмертно) Кольцову Максиму Григоровичу

Шановний пане Президенте!
Звертаємося до Вас з проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату ЗСУ, навіднику 1 зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч А0284 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади (80 ОДШБр) — Кольцову Максиму Григоровичу (позивний «Людоєд»), який загинув, боронячи незалежність і територіальну цілісність України.
Народився 25 березня 2001 року у с. Хорів Острозького району Рівненської області. Середню освіту здобув у Хорівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення навчального закладу вступив до Національного лісотехнічного університету України у м. Львів.
Будучи студентом, взяв академічну відпустку і приєднався до лав Збройних Сил України ще до повномасштабного вторгнення 29 квітня 2021 року, підписавши військовий контракт. З початком війни підрозділ Максима був направлений на захист Київської області. Брав участь у боях за Гостомельський аеропорт, Бучу, Ірпінь. Саме тоді Максим зрозумів, що стоятиме до кінця, коли при обороні Бучі на його очах загинув брат – Чайка Руслан Русланович, 03.06.2000 р.н. Далі був Херсон, Вознесенськ, контрнаступальна операція на Харківщині. Воював за Ізюм та Бахмут. У квітні 2023 року у боях за Бахмут, виводячи побратимів із оточення, Максим отримав поранення. Проте і це його не зупинило. Після реабілітації він знову приступив до служби. Але за станом здоров’я перевівся із високомобільних десантних військ на посаду навідника 1-ЗРАД. З квітня 2024 року підрозділ Максима стояв на захисті Донецької області. 04 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі с. Кліщіївка Максим отримав поранення несумісні з життям. Це був його останній бій.
За три роки служби Максим Кольцов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (указом Президента України №514 від 24 серпня 2023 року) та орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно) (указом Президента України №624 від 09 вересня 2024 року).
Поранення, численні контузії, реабілітації і знову в стрій, і знову в бій. Не злічити кількості бойових завдань із захисту нашої країни, які виконали Максим із побратимами 80 ОДШБр.
Він був відданим сином своєї Батьківщини. До останнього подиху захищав цілісність її кордонів. Відчайдушно боровся в боях зі своїми побратимами. Під обстрілами рятував поранених і забирав полеглих, ризикуючи своїм життям.
Максим мав безліч мрій та задумів, яким так і не судилось здійснитись. У нього залишились мама, молодший брат та кохана дівчина.
Усміхнений. Сильний. Світлий. Добрий. Вірний до смерті.
Від імені родини, близьких, бойових побратимів та всіх, хто знав Кольцова Максима Григоровича, просимо Вас, пане Президенте, вшанувати його подвиг і присвоїти йому почесне звання Героя України (посмертно).