Пане Президенте!
Я, звертаюся до Вас із глибоким сумом та величезною повагою, прохаючи розглянути петицію щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, відданому захисну України - Шумському Тарасу Богдановичу.
Тарас, родом із села Розвадів, що на Львівщині, а знайшов свій дім у м. Миколаєві, Львівської області. До початку повномасштабної війни був звичайною людиною зі своїми мріями та планами, проте у 2022 році з початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись, добровільно став на захист Батьківщини.
Служив Тарас у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, де був оператором радіоелектронної боротьби.
Під час служби Тарас одружився, жінка уже мала двоє дітей, яких Тарас любо прийняв і вважав себе відповідальним за них, два місяці тому у сім'ї зявилася ще одна дитина, дівчинка, яку Тарас тримав на руках лише кілька разів. Лише два місяці омріяного батьківства. І осиротіла, маленька крихітка.
На жаль, життя Тараса трагічно обірвалося. Він загинув у віці 36 років, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Верхньокам'янське Бахмутського району Донецької області. Дружина Юлія вдруге стала вдовою та залишилася з трьома дітьми на руках. У Тараса залишилася ще мама, бабуся, брати, племінники, хресні батьки, друзі та побратими.
Не забудемо його відданість та відвагу. Він віддав найцінніше — своє життя — за нашу свободу, за можливість дихати, жити і будувати майбутнє у вільній країні. Його подвиг не має бути забутий.
За бездоганне виконання військових обов'язків, за його сміливість та мужність, Тарас Шумський заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Навіки 36...
Слава Герою України!
Слава Україні!